З кожним днем, ближче до перемоги, ми змінюємося, змінюється суспільна свідомість, цінності нашого буття. Сьогодні задумуємося, як буде відновлюватися країна після перемоги? Чи буде достатньо волі, розуму, ресурсів? Попри невідомість точних обсягів руйнувань, завданих збитків та усіх втрат, розуміємо, що вони вражаючі. Наслідки неминучі та тривалі в часі. Окрім суспільних, економічних, політичних і соціальних змін очікуємо значних змін населення країни, не лише його чисельності, а й у структурі, якості, відтворювальному потенціалі. Мільйони переміщених осіб, жінок та дітей, що зараз живуть за межами країни. Одні повернуться, інші залишаться. Чи буде наступна хвиля міграції (еміграції чи імміграції)? Не вдаючись до прогнозних оцінок, однозначно можемо стверджувати про наявність структурних змін населення України. Їх характер точно будуть окреслені на базі результатів першого післявоєнного перепису населення України.
Структурні зміни населення України стартували ще 30 років тому. Останніми роками зростаюча частка осіб старших вікових груп зумовила нові виклики для суспільства. Тривале зниження народжуваності, пізніше міграція молодого населення з часом трансформувалися у нестачу ресурсів соціального забезпечення, захисту та підтримки старших поколінь. Війна з усіма її наслідками також суттєво вплине на структуру населення.
В історії українського народу чимало демографічно-деструктивних катастроф: війни, знищення голодом, виселення, репресії. Найбільші наслідки у плані депопуляції населення мають вагомі кризи та масові катастрофи.
Статево-вікова структура населення України станом на 5 грудня 2001 р. (згідно перепису) чітко відображає зменшення чисельності осіб народжених у 1932-1934 роках (як наслідок Голодомору-геноциду), 1941-1944 рр. (спричинене Другою світовою війною), а також плавне зниження чисельності народжуваності, починаючи з 1986 р. (результат тривалої кризи, соціально-економічної нестабільності). Відмінність впливу катастроф від криз у демовідтворювальному сенсі полягає у разючому впливі на чисельності дітей народжених до та після катастрофи. У випадку кризи здебільшого демографи констатують зниження народжуваності та тривалості життя, внаслідок катастроф також додається зростання смертності вразливих категорій населення. Свій відпечаток накладає активізація механічних переміщень та міграційних процесів, що є характерними як для криз так і катастроф.
Чим важча, довша і нищівніша буде війна, тим глибшими будуть демографічні зміни. Чим довше наша економіка й життя буде знаходитись у військовому та пост військовому стані, тим важче і довше будемо досягати стабільного зростання. Війна спричинила не лише найбільшу кризу переміщення населення у світі, як зазначається в ООН, загрозу голоду в цілій низці країн, соціально-економічну світову кризу, а й зміну багатьох цінностей та інтересів. Україна велика і вагома країна, для зупинення маховика негативних наслідків, необхідний мир, правове регулювання, якнайшвидше відновлення. В цьому нам необхідна допомога і підтримка цивілізованого світу. У виборюванні права на вільне життя, втрачаємо найцінніше – людей, їх життя, здоров’я, потенціал. Чекаємо і сподіваємось ресурсів і можливостей!
Наталія АНДРУСИШИН, старша наукова співробітниця Інституту досліджень Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду