17 травня з ініціативи Інституту дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду відбувся публічний діалог «Депортації, масові репресії, штучний голод: інструменти політики тоталітарних режимів ХХ і ХХІ століть», який був приурочений до 78-х роковин геноциду кримськотатарського народу. Учасники заходу розробили низку пропозицій світовому співтовариству та органам влади України щодо протидії агресії Росії та недопущення подібних дій у майбутньому, відновлення суверенітету та територіальної цілісності України, запропонували шляхи дослідження злочинів радянської доби, що має стати щепленням від совєцького минулого.
Організували публічний діалог Міністерство культури та інформаційної політики України, Національний музей Голодомору-геноциду, Інститут дослідження Голодомору, Представництво Президента України в АР Крим, Кримськотатарський ресурсний центр, Університет менеджменту освіти Національної академії педагогічних наук України, Хмельницький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, Центральний державний архів громадських об’єднань України, Українське Бюро захисту прав людини, Дослідний центр соціальної політики.
У роботі публічного діалогу взяли участь у якості спікерів понад 20 вчених, аналітиків, фахівців архівної справи, представників органів влади та органів національного самоврядування кримськотатарського народу із Києва, Хмельницького, Одеси, деяких інших міст України, Туреччини, Швеції. В рамках діалогу відбулося два засідання: перше «Масові репресії, штучний голод: інструменти політики тоталітарних режимів» в онлайн-форматі за модерування директорки Інституту досліджень Голодомору, докторки історичних наук Світлани Маркової, друге – «Депортації, масові репресії: інструменти політики тоталітарних режимів» у змішаному офлайн-онлайн форматі (модератор провідний науковий співробітник Інституту дослідження Голодомору Андрій Іванець).
«У рік 90-річчя початку Голодомору-геноциду 1932–1933 рр., кремлівський режим знову вдається до використання голоду, як інструмента винищення українців. Зло може набувати різної форми, різними можуть бути інструменти, спільне – людиноненависницька ідеологія», – сказала С. Маркова. Вчена у доповіді проаналізувала генезис ідеології та практики різних форм російського імперіалізму. «Війна остаточно показала хто є хто: на яких базисних засадах будувалися Українська і російська держави, які моделі поведінки пропонували своїм громадянам лідери суспільної думки обох народів, які лідери у кінцевому підсумку опинилися на чолі держав, що воюють. Світ побачив, що між нами величезна прірва, і що Україна – не росія. Цивілізаційне провалля, яке відділяє українців від росіян, особливо помітне у світоглядних, культурних, самоврядних аспектах», – підкреслила С. Маркова.
Директорка Центрального державного архіву України Ольга Бажан наголосила, що архіви сьогодні перебувають на вістрі інформаційної боротьби, і розповіла про важливість архівних джерел для збереження українським суспільством знань про своє коріння та як запобіжника від повторення тоталітарних практик. Зокрема, вона проінформувала, що архівісти вже збирають свідчення про російсько-українську війну і що у ЦДАГО буде ще одна фундаментальна колекція про спротив українського народу.
Кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду Роман Подкур розповів про коливання суспільного інтересу до документів про політичні репресії в Україні та Росії, про різне ставлення влади цих країн до їх доступності громадянам з кінця 1980-х рр. до сьогоднішнього дня, відзначив певне зростання зацікавленості українців до них. Вчений наголосив на необхідності вироблення українськими науковцями нових підходів до термінології, яка описує комуністичну тоталітарну державу та місце в ній України.
Кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду Андрій Козицький проаналізував використання росією у війні проти Україні бурятів та представників інших неросійських народів рф, а також про практики дискримінації та геноциду, які Московське царство і Російська імперія до них застосовували з метою підкорення. На думку вченого, Україні та іншим країнам потрібно розглянути можливість просвітницької праці серед народів, які зазнали геноцидів від імперії Романових і СРСР.
Проректор Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, доктор політичних наук Сергій Білошицький проаналізував ситуацію із поширеністю у світі політичних режимів і дійшов до висновку, що тоталітаризм і демократія доводять свою універсальність, скоріш за все, вони і у подальшому будуть співіснувати, їх елементи є у кожному суспільстві. У зв’язку з тим, що тоталітаризм і далі буде загрожувати демократії, вчений висловив занепокоєння витисканням із освітньої системи України дисциплін, які формують у громадянина комплексний світогляд.
Заступниця декана з наукової роботи факультету історії та філософії Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, кандидат історичних наук Наталія Петрова розповіла про збереження та розмивання традицій бойків, примусово виселених у 1940-х рр. з території їх проживання на Одещину.
Геноцид – це не лише фізичне знищення народу, це також намагання знищити його культуру, його пам’ять. Про це Постійний представник Президента України в АР Крим Таміла Ташева заявила під час другого засідання публічного діалогу, яке відбулося в Укрінформі. «Загалом після 24 лютого, після повномасштабного вторгнення рф в Україну, ми маємо вже тисячі жертв цивільного населення і, дійсно ми як українська держава розглядаємо ці акти воєнних злочинів фактично як акти геноциду всього українського народу… Варто говорити не лише про фізичне знищення, в тому числі, і про знищення і намагання знищити нашу пам’ять, знищити нашу культуру. Бо якщо говорити про те, що є геноцидом, це дійсно є не лише фізичне знищення», – наголосила Ташева.
Вона нагадала про позов проти російської федерації до Міжнародного суду ООН, зазначивши, що це дуже важливий позов, дуже важлива робота, яку здійснюють державні органи влади, представники громадянського суспільства, документуючи воєнні злочини, що відбуваються на території України у рамках російського вторгнення.
Постійний представник Президента України в АР Крим наголосила, що злочини, які здійснює зараз російська федерація на території України, зокрема у Криму, мають тривалу тяглість, кримських татар не саджають цього разу в товарні вагони, але створюють такі умови, за яких вони змушені тікати зі своєї історичної батьківщини. Т. Ташева подякувала за публічний діалог організаторам та учасникам та зазначила, що його результатами будуть рекомендації для державних органів, для громадянського суспільства.
Вона також перефразувала вислів “Наступного року – у Бахчисараї!”, висловивши впевненість, що вже цього року в Бахчисараї, Сімферополі, Севастополі, в українській Ялті “ми зможемо піднімати обидва прапори – кримськотатарський і український над нашим українським Кримом”.
У день, коли в світі згадують про жертв депортації кримськотатарського народу, ми змушені констатувати: для москви українці і кримські татари були і залишаються ворогами – за часів срср вони були внутрішніми ворогами, тепер – зовнішніми, переконаний голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров. За його словами, мета Москви щодо кримськотатарського народу: Крим без кримських татар, це мета незмінна і проходить при зміні всіх устроїв, пов’язаних з росією. Ця мета була закладена ще на початку ХVIII століття, ці імперські устремління не зникли у часи СРСР, коли культивувався образ кримських татар як постійного ворога росії, слов’янського світу. Сталіну здавалося, що він вже остаточно вирішив завдання: Крим – без кримських татар, тотально виселивши весь народ, і наступні правителі срср, які прийшли за Сталіном, теж виходили з того, що кримські татари мають бути залишені у місцях вигнання. І тому повернення кримських татар відбулося лише у кінці 80-х років, напередодні розпаду срср, розповів Р. Чубаров.
«Москва знову повернулася до завдання щодо Криму без кримських татар, повернулася з окупацією Криму у 2014 році», – зазначив лідер Меджлісу. Уся політика окупаційної влади, окрім тих інших завдань – придушення волі місцевого населення, включаючи етнічних українців, кримських татар, людей інших національностей, вона зараз спрямована на те, щоб “вичавити і кримських татар, і етнічних українців”, і заселити одночасно Крим громадянами власне росії. І вже майже мільйон цих людей, які незаконно поселилися у Криму, сказав Р. Чубаров.
За його словами, незважаючи на зміну державного устрою на цій великій території – російська імперія, срср, російська федерація – сутність залишається майже однією і тією ж. Це намагання забезпечити своє домінування, своє розуміння місця і ролі у світовій політиці, нехтуючи інтересами своїх сусідів – сусідніх народів і сусідніх держав, аж до того, що вбивати їх – і нищити їх державу. Свідчення цьому – війна росії проти України. Це є загрозою для українців, кримських татар, для всього світу. На думку Р. Чубарова, по завершенню російсько-української війни одним із заходів, міжнародного колективного характеру з попередження появи тоталітарних режимів на території рф є «сприяння титульним народам на території рф в реалізації ними свого права на самовизначення на власній території».
Ректор Університету менеджменту освіти Національної академії педагогічних наук України, член-кореспондент Національної академії наук вищої освіти України, доктор філософії Микола Кириченко проаналізував феномен тоталітаризму в історичній ретроспективі, його вплив на українську націю, кримськотатарський народ, інші етнічні спільноти, які проживають в межах сучасної України, та наголосив на потребі «консолідувати суспільство найбільш повною інформацією про численні факти геноцидів» і аналізом процесів, які уможливлюють тоталітарні практики.
У боротьбі з тоталітарним путінським режимом допоможе обізнаність українського суспільства щодо злочинів, які здійснювали тоталітарні режими раніше, вважає член Меджлісу кримськотатарського народу, голова правління ГО “Кримськотатарський ресурсний центр” Ескендер Барієв. За його словами, це допоможе нашому суспільству у боротьбі з новим сучасним тоталітарним режимом – путінським. Е. Барієв зазначив, що Кримськотатарський ресурсний центр здійснив юридичну кваліфікацію депортації кримськотатарського народу у 1944 році як міжнародного злочину, також дав оцінку депортації як незавершеного процесу, що триває. Він також повідомив, що на сьогодні розроблено стратегію визнання на юридичному рівні депортації актом геноциду і запросив науковців та представників влади, міжнародні фонди до реалізації цієї стратегії.
Керівник Інституту Чорноморських стратегічних досліджень, головний редактор порталу Андрій Клименко підкреслив, що немає інших варіантів подолання тоталітарних режимів, за яких можливі геноциди, окрім консолідованих зусиль цивілізованого світу, відповідно сьогодні має йтися про ліквідацію путінського режиму. Експерт закликав українських науковців виробляти динамічні меседжі щодо російсько-української війни для імплементації їх у наукову сферу на Заході, оскільки цивілізований світ катастрофічно запізнюється з оцінками природи сучасного російського тоталітарного режиму. А. Клименко відзначив, що путін «грає» у сталіна, а його оточення – у Політбюро ЦК ВКП(б), тому вже найближчим часом можливі депортації «окремих великих груп кримськотатарського народу». Експерт також переконаний, що росія провокує продовольчу кризу у світі і буде звинувачувати у ній Захід та Україну.
«Усі злочинні практики, які застосовували тоталітарні режими, і насамперед тоталітарний комуністичний режим із центром в москві, мають сьогодні місце під час російської агресії в Україні», – зазначив провідний науковий співробітник Інституту дослідження Голодомору Андрій Іванець.
Він підкреслив, що Росія, здійснивши напад на Україну, брутально порушила цілу низку багато- і двосторонніх міжнародних угод, своїх зобов’язань за ними, розв’язала війну і спробувала анексувати частину української території у 2014 році. «А цього року ми побачили вже не просто агресивну війну, ми побачили війну, яка має геноцидний намір – намір знищити українську націю як таку, позбавити її самоідентифікації, не кажучи вже про державність, право на самовизначення. Ця ситуація вимагає осмислення – осмислення і сучасних неототалітарних практик росії, і того, що робилося раніше, оскільки недостатнє їх засудження у минулому створило одну з передумов для агресії росії проти України. Це призвело до найтяжчих міжнародних злочинів, таких як військові злочини, злочини проти людяності, агресія і навіть геноцид», вважає А. Іванець.
Із змістовними доповідями під час другого засідання виступили провідний науковий співробітник відділу історії державного терору радянської доби Інституту історії НАН України Олег Бажан, співзасновниця Національної платформи «Діалог про мир і безпечну реінтеграцію» Юлія Тищенко, докторка наук з державного управління, професорка кафедри публічного управління і проєктного менеджменту Університету менеджменту освіти НАПН України Ніна Діденко, докторка наук з державного управління, професорка кафедри публічного управління і проєктного менеджменту Університету менеджменту освіти НАПН України Ія Дегтярьова, старша наукова співробітниця Інституту культурології НАМ України Надія Гончаренко.
Голова правління ГО «Qırım Ailesi» («Кримська родина»), менеджерка проєкту «Освітній курс «Кримські татари: Історія. Культура. Мистецтво» Аніфе Куртсеїтова, яка зараз допомагає турецькій міграційній службі приймати українських біженців, зворушливо розповіла про досвід свій та інших співвітчизниць, які під час широкомасштабного наступу росії вимушені були виїхати до Туреччини, але вірять у перемогу України та прагнуть повернутися. У багатьох біженок, яким допомагала чи з якими спілкувалася А. Куртсеїтова, чоловіки захищають Україну у лавах Збройних Сил.
Директорка Інституту дослідження Голодомору С. Маркова під час другого засідання, зокрема, розповіла про рішення підготувати друге видання навчального посібника про Голодомор та масові штучні голоди в України, який був підготовлений співробітниками Інституту, із додаванням глави про масовий штучний голод 1921–1923 рр. в Криму. Вона також представила присутнім проєкт Резолюції публічного діалогу.
Після обговорення учасники заходу ухвалили тексти Резолюції із пропозиціями до органів влади України та Звернення до міжнародної спільноти, у яких йдеться про низку заходів щодо протистояння російській агресії проти нашої держави, подолання її наслідків та недопущення у майбутньому (з повними текстами документів можна ознайомитися на сайті або фейсбук-сторінці Інституту досліджень Голодомору).
Прес-служба Інституту дослідження Голодомору
Національного музею Голодомору-геноциду
