Сучасні рашисти є послідовними продовжувачами злочинної антиукраїнської політики російського комуністичного режиму. Сьогодні москва здійснює черговий злочин геноциду щодо української нації. Однією з його складових є конфіскація на окупованих територіях українського хліба і вивезення його в росію, блокування українських портів, морських торгівельних шляхів (що створює загрозу продовольчої кризи в світі), знищення елеваторів, крадіжки аграрної техніки та ін. Рашисти не вигадують нічого нового, а діють за стрими, перевіреними на практиці, більшовицькими методичками.
Сто років тому окупаційний російський комуністичний режим застосовував щодо України аналогічні методи. Більшовики прагнули за рахунок українського хліба зміцнити свою владу, вирішити продовольчі труднощі в росії, отримати гроші для фінсування світової революції й проведення радикальних соціально-економічних перетворень. Одночасно, конфіскуючи хліб в українців, більшовики штучно створювали умови голодного виживання, тим самим прагнучи знищити найбільш активну, націотворчу частину українського суспільства.
Остаточно загарбавши наприкінці 1920 р. територію УНР окупаційний російський комуністичний режим з повною силою взявся за вивезення українського зерна до РСФРР.
Вже у лютому 1921 р. Ленін наполегливо вимагав у голови маріонеткового окупаційного уряду УСРР Х. Раковського направляти до росії щодня не менше 40 вагонів з продовольством.
Апетити російського комуністичного режиму з кожним місяцем не послаблювалися, а лише зростали. Ставилися все нові і нові хлібні вимоги.
На початку травня 1921 р. секретар ЦК РКП(б) В. Молотов вимагав від окупаційної адміністрації УСРР відправлення з України не менше 40 залізничних ешелонів з продовольством на місяць у розпорядження Наркомпроду РСФРР. Тоді ж Москва поставила завдання ЦК КП(б)У і Раднаркому УСРР посилити місцевий продапарт військовою силою і організувати щоденне відвантаження до росії 100 вагонів українського хліба. Звіт про виконання поставленого завдання мав бути щоденний. 15 травня 1921 р. секретар ЦК КП(б)У Д. Лебідь надіслав усім губкомам повідомлення в якому наголошувалося: «Продовольче становище Росії, особливо Моски і Пітера, з кожним днем стає все тяжким. Єдина надія до нового врожаю на Україну. ЦК РКП(б) запропонував в ударному порядку дати десять мільйонів пудів хліба… Необхідно за будь-що виконати наряд для Москви і Пітера… Напружте сили. Киньте робітників в село, посильте продроботу особливо в місцях, де розкладка не закінчена…»
Наприкінці червня 1921 р. Ленін направив керманичам УСРР вимогу систематично направляти хліб в росію. У результаті 4 липня 1921 р. Політбюро ЦК КПбУ постановило щодня вантажити для росії: з Києва 10 вагонів хліба, з Полтави – 20, з Кременчуга – 5, із Заппоріжжя – 7, з Миколайова та Одеси по 5, з Чернігова – 3.
8 липня 1921 р. Ленін вчергове телеграфував у Харків і ставив задачу щоденно направляти в розпорядження російських продорганів не менше 74 вагонів із хлібом.
Вилучення хліба в українців відбувалося злочинними методами, із залученням наркомпродівських загонів та регулярної армії.
За період з серпня по грудень 1921 р. до радянської росії з УСРР було вивезено майже 18,5 мільйонів пудів зернових продуктів (і це в той час, коли голод і смертність від нього в Україні набирали стрімких обертів)
Загалом, за період з серпня 1921 до січня 1923 р. (коли голод в Україні мав колосальні масштаби) ця цифра сягнула понад 31 млн. пудів.
Іван ПЕТРЕНКО, заступник директора Інституту дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду, кандидат історичних наук