Особливостями національного характеру українців є: волелюбність, сміливість, рівність, демократичність та ін. Національний характер українців формувався під впливом складних соціальних, географічних, історичних, економічних, демографічних чинників. На думку П. Кононенка, саме козацтво стало хребтом, феноменом структуроутворення народного організму. В основі прагнень до відновлення козацького ладу і переведення у козаки М. Грушевський вбачав, окрім козацької традиції, сподівання соціально-економічного характеру (звільнення від кріпацької залежності, податків, рекрутчини). М. Грушевський також погоджувався із переконаннями М. Костомарова, що “Україна не любила ні царя, ні пана”. Б. Кістяківський вважав, що українському народові була притаманна особлива воля чи якась сила, котра спонукала відстоювати самобутню національну індивідуальність. М. Гоголь описував українців як “волелюбну націю”, яка мала колись свою “самобутню державу з демократичним козацьким ладом”. Сучасна дослідниця Н. Петрук слушно вважає, що вже у ХVІ–ХVІІ ст. в Україні складалися потенційні передумови для формування в майбутньому автономних структур громадянського суспільства, а діалогічність, толерантність і вільна взаємодія особистостей, а не офіційність і авторитаризм були суттєвими атрибутами життя. Дослідник українського менталітету О. Стражний заувжує, що у ХVІІІ ст. “українство” продовжували ототожнювати з козацтвом, писемні джерела фіксують словосполучення “козацький руський народ”, “козацька мова”.
На початку ХХ ст. Т. Єфименко писала про те, що в Україні общинна форма землеволодіння перероджується у громаду, яка залишає домогосподарям повну свободу, бо “громада вважає себе не правомочною посягати на величину особистої власності кожного господаря”. С. Томашівський також наголошував на специфічній структурі українських громад. Українські громади пройшли еволюцію від господарської, адміністративно-територіальної одиниці до соціального інституту (від громад князівських сіл і посадів давньоруських міст, громад-волостей, дворищних громад, дольових та подворищних громад багатодвірних сіл до сільських громад початку ХХ ст. та ОТГ – ХХІ ст.). Саме Директорія УНР ключовою одиницею самоврядування українців визначила громади, а віче-сход – розпорядчим органом громад. У розрізі загальних процесів суспільної еволюції, зокрема функціонування самоврядних інституцій, можемо говорити про формування важливих елементів українського громадянського суспільства.
Домінування в українців приватної форми господарювання поглиблювало різницю у культурі ведення господарства українцями та росіянами. На думку російського логіка, філософа О. Зінов’єва, “комунізм мав успіх у Росії, певною мірою завдячуючи національному характеру російського народу – внаслідок його слабкої спроможності до самоорганізації і самодисципліни, схильності до колективізму, холуйській покірності перед вищою владою, спроможності легко піддаватися впливу різних демагогів, схильності дивитися на життєві блага як на дарунок долі або дарунок згори, а не як на результат власних зусиль, творчості, ініціативи, ризику” (Зиновьев А. А. Гибель русского коммунизма. С. 22).
Є. Коновалець (полковник УНР, очільник ОУН) наголошував на необхідності виховання українця-соборника та єдиної України. Є. Коновалець намагався винести питання про Голодомор 1932–1933 рр. в УРСР на розгляд Ліги Націй, за що його патологічно ненавиділи у москві. Й. Сталін боявся Є. Коновальця, тиран знав про розмови Джаніні, Онацького і Коновальця щодо концепції подальшого Росії та їхні висловлювання, на кшталт, що «коли від залізного кулака в образі більшовицької Росії, котрий повис над Європою, відірветься Україна і Кавказ, не багато від неї залишиться».
Злочинний комуністичний тоталітарний режим завадив трансформації українського суспільства у громадянське, призвів до відриву України від європейської моделі політичного й економічного розвитку, законсервував процес появи громадянського суспільства в Україні на довгі роки. Сучасна Україна пережила складний процес суспільної трансформації, формування демократичної держави і громадянського суспільства. Проте вже російський путінський тоталітарний режим, що марить привласненням українського спадку, територій розпочав чергову війну проти України.
Українці не допустять повторення геноциду української нації, який «червона москва» організувала у ХХ ст., захистять суверенітет і територіальну цілісність України, європейські цінності та міжнародне право від посягань неототалітарної путінської росії.
Все буде Україна!
Світлана Маркова, директор Інституту дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду