В КИЄВІ ВІДБУВСЯ ПУБЛІЧНИЙ ДІАЛОГ «ЗАПАЛЕНА СВІЧА» З НАГОДИ 70-РІЧЧЯ ВИДАТНОГО ДОСЛІДНИКА ГОЛОДОМОРУ ДЖЕЙМСА МЕЙСА
18 лютого 2022 року в Києві відбувся публічний діалог «Запалена свіча» з нагоди 70-річчя видатного дослідника Голодомору, одного з провідних у світі фахівців студій з геноциду, блискучого публіциста та педагога Джеймса Мейса (1952–2004).
Захід організували Інститут дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду та ДЗВО «Університет менеджменту освіти» Національної академії педагогічних наук України.
Мета публічного діалогу: сприяти актуалізації спадщини визначного дослідника Голодомору-геноциду Джеймса Мейса та увічненню пам’яті про нього у публічному дискурсі та публічному просторі, обговорення актуальних проблем дослідження Голодомору та відображення його у колективній пам’яті.
У вітальному слові ректор Університету менеджменту освіти, член-кореспондент Національної академії наук вищої освіти України, професор Микола Кириченко підкреслив важливість досліджень Голодомору в Україні, поширення відповідних знань у суспільстві задля упевненого суспільного поступу та значну роль у цьому процесі закладів освіти й зокрема УМО. «Ми сьогодні будемо говорити про постать, яка приклала руку, розум і серце до того, щоб ми знали більше про наше минуле і особливо про трагічні сторінки нашої історії – про Голодомор 1932–1933, – зазначив М. Кириченко. – Бо в історії світу не так, гадаю, багато народів і націй, які пережили щось подібне. Нехай наше минуле стане уроком для людства, нагадуванням, що такі злочини не мають повторюватися».
Директорка Інституту дослідження Голодомору, докторка історичних наук Світлана Маркова, вітаючи учасників заходу, наголосила на визначній ролі Джеймса Мейса у збереженні пам’яті про Голодомор 1932–1933 рр., започатковану ним традицію запаленої свічі як символу пам’яті про жертв цього злочину. Вона відзначила, що найважливішим видом соціальної пам’яті є пам’ять нації про своє минуле. Комуністичний тоталітарний режим намагався знищити пам’ять про злочин Голодомору-геноциду. Проте завжди були люди, котрі не боялися говорити правду – люди Правди. Людиною Правди був і славетний українець американського походження Д. Мейс. Він був серед перших західних науковців, які досліджували Голодомор як злочин геноциду українців, та запоміг визнанню низкою країн світу Голодомору актом геноциду українців.
Модератором виступив кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту дослідження Голодомору Андрій Іванець. Він, зокрема, нагадав, що Д. Мейс ще у 1990-х рр. закликав українців не бути наївними і попереджав, що Росія, як тільки зміцниться, висуне Україні територіальні та культурні претензії. На жаль, українське суспільство тоді його не почуло, але сьогодні ми також не маємо бути наївними – державу-агресора не зупинить політика умиротворення, а лише рішучість українців та цивілізованого світу захищати цінності демократії, міжнародного правопорядку, територіальну цілісність і суверенітет України.
У заході взяли участь громадські діячі та дослідники, які особисто знали Д. Мейса, науковці та журналісти. Письменниця, поетеса, членкиня Національної спілки письменників України, публіцистка Наталія Дзюбенко-Мейс висвітлила тему «Російська пропаганда і правда про Голодомор». Вона, зокрема, наголосила: «сумно, але факт: тема Голодомору у більшості українських видань та медійних ресурсів активується здебільшого у дні вшанування жертв Голодомору, в вікопомні листопадові дні. Звісно, якщо не брати до уваги скандалів, які зрідка стрясають наукову спільноту і які, на моє глибоке переконання, спрямовані зовсім не на пошук істини, а на дискредитацію своїх опонентів. В кінцевому своєму результаті, за фактом, такі смажені сенсації, непомірно роздуваються в інформаційному просторі до неймовірних, майже катастрофічних розмірів, і нищівно б’ють по самій темі осмислення найбільшої трагедії України і українців у ХХ столітті, вкладаючи у руки уже не опонентів, а наших ворогів небезпечну зброю проти нас самих». Н. Дзюбенко-Мейс заявила про підтримку наукових дискусій, але категоричну незгоду «з тим градусом політичної напруги, який необхідно знизити, оптимізувати, хоча б для того, щоб почути аргументи один одного і увійти у нормальний робочий ритм, який передбачає співпрацю, взаємодію». Вона підкреслила, що інформація – це зброя, а українські дослідники Голодомору знаходяться «на передовій, на самому вістрі інформаційної атаки російської пропаганди».
Доктор історичних наук, професор Василь Марочко, який особисто знав Д. Мейса, розповів про внесок американського і українського дослідника у історіографію та меморіалізацію Голодомору, зокрема, про публічне визнання ним у 1982 р. Голодомору геноцидом, його науково-організаційне керівництво у 1984–1988 рр. Конгресово-президентської комісії США з розслідування Великого голоду 1932 –1933 рр. в Україні, про те як вчений обрав у 1993 р. місцем життя і праці Україну, а не заможну Америку. В. Марочко згадав про спробу американського та українського вченого створити народний Інститут дослідження геноциду в Україні, його плідну наукову, редакторську та викладацьку діяльність. Доктор історичних наук так завершив свою промову про Д. Мейса: «маємо меморіальну нагоду – згадати у меморіальний день 70-річчя інтелігентну людину, яка своїми добрими справами спорудила в Україні інтелектуальний пам’ятник. Прикро, що і досі відсутній класичний пам’ятник Джеймсу Мейсу, але він не образився б. Про авторитетного ученого і громадського діяча щоразу згадують близькі, друзі, колеги, працівники Національного музею Голодомору-геноциду, дослідники, журналісти. Його оригінальну українську мову з гортанним дифтонгом американця важко забути, а чарівна посмішка, інколи крізь біль і сльози, не полишає нас байдужими. Дякую долі, що поєднала мене з ним на творчому шляху».
Скульптор, член Спілки Художників України, автор пам’ятника Д. Мейсу на Байковому цвинтарі Володимир Корень представив учасникам діалогу проєкт арт-об’єкту на честь загальнонаціональної акції «Запали свічку», започаткованої Д. Мейсом і у якій беруть участь мільйони людей. Митець окрім макету арт-об’єкта продемонстрував матеріали, які візуалізують його розташування. На думку скульптора, він міг би бути встановленим з лівого боку від входу до Національного музею Голодомору-геноциду поруч з валом.
Керівниця Музею Національного університету «Києво-Могилянська Академія» (НаУКМА) Таїса Сидорчук розповіла учасникам заходу про багату бібліотечно-архівну колекцію Д. Мейса, яку вдова науковця передала в НаУКМА, та сучасні чинники її збереження. Її бібліотечна частина нараховує понад 3 тисячі книг, а архівна – понад 1 тисячу справ. Т. Сидорчук відзначила, що ця унікальна колекція є однією з найбільших, наймасштабніших та найцінніших за змістовним наповненням з тематики Голодомору. Вона зберігається в окремому приміщенні та має електронні каталоги, що полегшує роботу дослідників. Т. Сидорчук розповіла, що з бібліотекою та архівом Д. Мейса працюють науковці з різних країн, але відзначила, що за останній місяць жоден студент міста Києва не замовив матеріали з них. «Це для мене є червоною точкою, яка говорить, що не все добре у нас із дослідженнями», – підкреслила вона і закликала викладачів до більш тісної співпраці. На думку Т. Сидорчук, дослідження і розуміння важливості теми Голодомору для нашої історії в Україні мають стояти на тому ж рівні як Голокост в Ізраїлі, а кожен турист починав би вивчення ознайомлення з Україною з Національного музею Голодомору-геноциду, а науковці з бібліотеки і архіву Д. Мейса.
Доктор історичних наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту дослідження Голодомору Володимир Сергійчук поділився спогадами про ювіляра. Професор, зокрема, відзначив, що Д. Мейсу вдалося зробити настільки багато у дослідженні Голодомору тому, що користувався найвирогіднішими джерелами – свідченнями живих свідків геноциду. Якщо б не було цензури і заборон в СРСР, то Д. Мейс міг би досліджувати первинні документи, які зберігаються у обласних архівах і досі належним чином не вивчаються, і встигнути ще більше, вважає В. Сергійчук. Він розповів про власний досвід аналізу смертності серед дітей під час Голодомору-геноциду через дослідження документів сільських закладів освіти.
Доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, провідний науковий співробітник Інституту досліджень Голодомору Володимир Василенко акцентував увагу на політико-правових аспектах проблеми Голодомору у працях Д. Мейса. Науковець також нагадав слова Джеймса Мейса про «Кобзар» Т. Шевченка як «таємну зброю України» і «про українську мову, яка наче пісня, складена Господом». В. Василенко наголосив, що «висновки Комісії комітету Конгресу США з вивчення Голоду в Україні, яку очолював Джеймс Мейс, мали кумулятивний ефект: в світі зовсім інакше стали дивитися на цю трагедію українців. Мейс запроновував модерну, якісно нову концепцію дослідження Голодомору. Якщо раніше звертали увагу переважно на економічні причини Голодомору, то Джеймс Мейс почав обґрунтовано говорити про політичні причини вчинення цього злочину. Наголошуючи, що сталінський режим мав чіткий намір знищити українську націю. Тому що українська нація розглядалася як загроза існуванню самому комуністичному режиму. Тому цей новаторський підхід до трагедії робить його великим українцем і великим вченим».
Редактор рубрики «Історія і Я» газети «День», лауреат премії Д. Мейса за публіцистичні праці Ігор Сюндюков присвятив свій виступ значенню Д.Мейса як публіциста та важливості результатів його досліджень для суспільства. «Для нас, хто працював з Д. Мейсом у газеті «День», він був нетлінний високий взірець не тільки вченого, а й виняткових людських якостей. Він міг отримати комфортні кафедри у вишах США, але зробив інший вибір… Справжнім критерієм інтелігентності є здатність відчувати чужий біль як свій і у Джеймса ця риса була розвинута унікально». Журналіст нагадав слова науковця, що Україна пережила у ХХ столітті трагедію біблійних масштабів і що Д. Мейс присвятив своє життя донесенню правди про неї до української та світової громадськості.
Директорка Інституту дослідження Голодомору, докторка історичних наук Світлана Маркова представила видання Інституту, які побачили світ у 2021–2022 рр., серед них монографії, навчальний посібник, матеріали наукових конференцій. Вона також повідомила, що видання збірника наукових праць V Міжнародної науково-практичної конференції «Інтердисциплінарні підходи у дослідженні Голодомору-геноциду» буде присвячене пам’яті Джеймса Мейса та запропонувала включити до збірника виступи учасників публічного діалогу. Інститут також ініціює випуск до 90-х роковин Голодомору-геноциду серії поштових марок «Люди правди», одна з яких має бути присвячена Д. Мейсу.
Загалом у публічному діалозі завдяки Інтернету взяли участь багато осіб зі Сходу, Півдня, Заходу та Півночі країни, серед них – представники Київської обласної ради, Луганського обласного краєзнавчого музею, факультету історії та філософії Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, бібліотеки Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця, громадської організації «Експертно-аналітичний центр публічного врядування і права», інших установ та організацій, а також науковці, науково-педагогічні працівники, студенти і працівники Університету менеджменту освіти та Інституту дослідження Голодомору.
Під час заходу підписано Меморандум про співпрацю між ДЗВО «Університет менеджменту освіти» НАПН України та Національним музеєм Голодомору-геноциду, підписання якого ініційовано Наталією Мурановою, проректоркою з науково-педагогічної, освітньої роботи та міжнародних зв’язків. Домовилися про проведення спільних інформаційних, освітніх, комунікативних, науково-практичних конференцій, семінарів, «круглих столів», реалізацію спільних тематичних проєктів. Від УМО відповідальною за здійснення співпраці визначено професорку кафедри публічного управління і проектного менеджменту, докторку наук з державного управління, професорку
Ію Дегтярьову.
Ректор Університету менеджменту освіти Микола Кириченко та директорка Інституту дослідження Голодомору Світлана Маркова висловили сподівання на плідну співпрацю щодо збереження та розвитку знань про Голодомор-геноцид у суспільстві.