УКРАЇНСЬКІ ДІТИ В 1932–1933 РОКАХ (В. Сергійчук)

Анотація. У статті розповідається про втрати дітей під час Голодомору-геноциду 1932 – 1933 років, що є складовою загальних жертв української нації в цей період. Зокрема, через брак статистичних даних пропонується визначити кількість померлих дітей через наповнення перших класів у 1933 – 1940 роках уродженцями 1925 – 1932 років, які мали 8-річними вперше прийти до школи. Наприклад, тільки на одному сільському кутку Джулаївка в Хацьках нинішньої Черкаської області померло 12 з 17 дітей 1926 року народження. У Петриківському районі Дніпропетровської області 1 вересня 1933 року в початкові класи прийшло менше на 1.535 учнів, ніж рік тому. А з тих 4.138 учнів 1 – 3 класів 1932 – 1933 навчального року, які мали продовжили навчання 1 вересня 1933 року, перейшовши відповідно з 1-го в 2-й клас, з 2-го – в 3-й, і з 3-го – в 4-й – таких тільки у 3-х класах не дорахувалися вже 1719 школярів, тобто 41,5 відсотка. В Таращанському районі Київської області в 1928 році народилася 2.659 дітей, а 1936 року з них за парти сіли тільки 1.073. У Переяславському – з 3.487 немовлят 1931 року до 1939 року дожили лише 1.591. Дитяча смертність, якщо допустити природні втрати за звичної ситуації навіть до 20 відсотків, скрізь засвідчила катастрофічні наслідки: приблизно 40 відсотків від народжених у відповідні роки. Такі ж трагічні результати одержуємо, аналізуючи первинні документи Оратівського, Плисківського та Погребищенського районів Вінниччини, в абсолютній більшості шкіл Полтавщини. Враховуючи те, що в 1924 – 1932 роках в УСРР народилося близько 10 мільйонів дітей, їхні втрати під час Голодомору-геноциду становили мінімум 3 мільйони, а з числа школярів, народжених до 1924 року, померло тоді ще близько 500 тисяч. Тобто, дитяча смертність шкільного і дошкільного віку сягнула в 1932 – 1933 роках мінімум 3,5 мільйона осіб, відтак загальна, як і стверджували тоді німецькі дипломати, – від 7 до 10 мільйонів.

 Ключові слова: народжуванність в УСРР до 1933 року, наповненість перших класів у 1933-1940 роках, втрати дітей дошкільного і шкільного віку під час Голодомору-геноциду.

 

Українська історична наука й досі не сказала свого слова про дитячі втрати під час Голодомору-геноциду, хоч на цьому постійно акцентується увага, як у таємних документах комуністичного режиму, так і в спогадах про те страшне лихоліття. Зокрема, на це було звернуто увагу в українській діаспорі ще на початку 1950-х років: колишній директор неповносередньої школи на Полтавщині Іванюк свідчив, що з 225 учнів на 1 вересня 1932 року навесні 1933 прийшли на заняття тільки 109 дітей [Українські вісті (Новий Ульм). – 1953. – 22 жовтня].

Пробували поставити це питання і в УРСР. Наприклад, 1989 року зазначалося, що діти, котрі народилися в 1930 році, не дожили до 1939 в кількості 376 тисяч осіб, у 1929 відповідно – 513 тисяч [Перковський Л., Пирожков С. Демографічні втрати УРСР у 30-ті роки // Укр. історичний журнал. – 1989. – № 8. – С. 28].

Однак, на жаль, цей напрямок наукових пошуків у подальшому не мав розвитку, що не дало можливості своєчасно встановити і загальну кількість дитячих втрат від цієї трагедії.

Так, Голодомор-геноцид 1932–1933 років особливо вдарив по українських дітях. Вони уже з весни 1932 року відчули на собі цю трагедію нашого народу. Наприклад, у довідці відповідального інструктора ЦК КП(б)У Манюріна щодо ситуації в Бабанському районі Вінницької області навесні 1932 року зазначено, що «всього по району у 8 селах, де зареєстровані випадки смерти від голоду за неточними, але навряд чи перебільшеними даними, померло за 1 ½ місяці понад 250 осіб. Приблизно така ж кількість дітей лишилася круглими сиротами» [ЦДАГОУ: Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 5252. – Арк. 30].

Подібна картина спостерігалася скрізь. Скажімо, у Новомлинськ Дворічанського району Харківської області почали звозити із сіл району діток, у яких батьки померли від голоду. Звезли їх десь понад 200 душ, поселили в приміщенні школи, яка вже не діяла, влаштували дитбудинок. «Гірка доля спіткала тих діточок, – згадували свідки Павло Лісовиченко і Олександр Сердюк. – Годували в дитбудинку погано, від місцевих жителів підтримки теж не було майже ніякої, бо самі з голоду пухли, вмирали.

І все ж дітям було тяжче, вони вже бачили раніше, як невблаганна смерть прибирала їх рідних, тепер відчували її кістляву руку на собі. Ховали їх десятками, як в концтаборах. Ніколи та й нікому було робити для кожного домовину. Їх живі товариші бачили все те. Лемент і стогін стояв на все село…» [Дворічанський край (Дворічна). – 1993. – 17 вересня].

Багато дітей, які залишалися сиротами, подалися до великих міст, де сподівалися знайти щось їстівне. Президія Дніпропетровської міськради 15 травня 1932 року констатувала, що «на вулицях міста підібрано 845 безпритульних» [ЦДАВОВУ: Ф. 1. – Оп. 8. – Спр. 240. – Арк. 162].

Ще більш трагічною виявилася доля немовлят, яких підкидали сільські жінки до дитячих закладів міст. Так, 16 грудня 1932 року Запорізька міськрада змушена була зауважити: «1. … останнім часом значно збільшено приплив дітей до будинку немовлят, з яких маса йде за рахунок Дніпрельстану та що за обмеженістю кубатури Запорізький будинок немовлят, що розрахований на 40 ліжок, не може прийняти всіх дітей.

  1. Вважати за ненормальне перевантаження будинку немовлят замість 40 – 120, серед яких чимала кількість переростків, що повинні знаходитись в дитячих будинках Наросвіти.
  2. Щоб розвантажити будинок немовлят організувати другий будинок немовлят на 60 ліжок, але зважаючи на відсутність приміщення для цієї мети в Запоріжжі, організувати цей будинок на терені Дніпробуду…» [ЦДАВОВУ: Ф. 1. – Оп. 9. – Спр. 136. – Арк. 284].

Американський журналіст і письменник Уїльямс Гвайтінг свої враження з України описав так: «Але найстрашніше вражіння, яке я виніс з Росії, зробили діти. Пригадую собі одного хлопчину, якого я бачив у Харкові. Напівнагий, впав він на середині дороги, простягнув свої тонкі, мов бадилля, ноги, не зважаючи вже на небезпеку, що грозила йому від проїзних коліс.

Другий хлопчина – йому могло бути вісім чи десять років – сидів серед сміття та вигребував пусті скарлупини з яєць, переглядав їх з такою увагою, що серце краялося дивитися. Він мав надію, що все ще найде окрушину поживи… Цілі ватаги таких диких дітей снується по всіх містах. Живуть і вмирають, як дикі звірята» [Маньджурський вістник (Харбін). – 1934. – 7 квітня].

Зі спогадів Миколи Романчука довідуємося: «Якось іду вулицею, дивлюсь, плазує через дорогу щось схоже на людину. Приглянувсь, а то недалека сусідка, моя однолітка, найгарніша в селі дівчина.

– Колю, голубчику, порятуй, – простягає до мене сухі руки-патички.

Поки я збігав додому, випросив у мами стопку молока, прибіг, а мою Галю, мою першу любов, уже вкинули до воза на купу мертвих» [Життя і слово (Остріг). – 1993. – 15 вересня].

У Рожнівці Ічнянського району Чернігівської області «діточки померлі лежали в пилюці попід парканами у бур’янах, обліплені мухами» [Голос Присеймів’я (Бахмач). – 1993. – 14 серпня].

А в родині Грищуків з Фосні Овруцького району нинішньоїЖитомирської області померло п’ятеро дітей, троє з них – в один день [Зоря (Овруч). – 1993. – 30 червня].

Скільки дітей Україна втратила через канібалізм ще ніхто не рахував. Скажімо, до хати Сиваченка в селі Молодецькому на нинішній Черкащині, зайшла дівчинка Оксана з Вокобного, її зарізали. Ця ж група канібалів зарізали дівчинку з села Косенівки Бабанського району, потім ще двох невідомих дітей, ще одного хлопчика з Бабанів, який пас гусей, і ще Ониськового хлопця й невідомого чоловіка з Волині [ЦДАГОУ: Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 5255. – Арк. 63, 64].

Розпука від голоду і безправ’я штовхала і батьків на такий злочин. Так, дружина члена управи артілі «Восход» Волноваського району Донецької області, якого притягнули до відповідальності за нібито розтринькування хліба, зарубала сокирою двох дітей і намагалася повіситися [ЦДАГОУ: Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 6353. – Арк. 6].

Ті ж, хто залишався ще жити, змушені були шукати розраду лише в пісні, що народжувалася з реального побуту. Наприклад, у Шукайводській школі Христинівського району теперішньої Черкаської області діти співали: «Ми молоді весняні квіти, голодні, босі і роздіті» [ЦДАГОУ: Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 5827. – Арк. 26].

Дочка відомого письменника Володимира Короленка влітку 1933-го писала з Полтави до Надії Крупської: «…пишу Вам, надеясь, что Вы поверите мне и, если сможете, захотите сделать что-нибудь для вымирающих детей Украины…Постановление о чрезвычайных мерах борьбы со смертностью от голода не появляется, а между тем эпидемия сыпного тифа – только последствие голодного вимирания огромных масс населения. Умирают на улицах городов, по дорогам, у себя в хатах, сиротеют и умирают дети, ослабевшее население становится источником всяких эпидемий… Украина еще в прошлом году, спасаясь от голода, продала те необходимые запасы белья, которое являлось ее санитарным минимумом… Культурный уровень украинского крестьянства был много выше…теперь… ужасное антисанитарное состояние населения, вшивость и грязь, плодящие эпидемии…

Я знаю, есть мнение: не беда, если вымрет несколько миллионов народа, у нас его есть достаточно. Оставляя в стороне ужасный смысл этого заявления, нужно понять, что сейчас вымирание не ограничится несколькими миллионами, что вопрос идет о большем. Уже с осени на Украине начало вымирать взрослое, наиболее сильное мужское крестьянское население от тридцати лет. Оно гибло, не вынося вместе с голодом тяжелой работы, которая ложится на эту наиболее здоровую и трудоспособную часть народа» [Подільські вісті (Хмельницький). – 1992. – 8 жовтня].

Скільки ж насправді вимерло дітей під час Голодомору-геноциду 1932 – 1933 років? На нашу думку, саме уважне вивчення руху учнів початкової школи дає можливість зробити розрахунки щодо втрат дітей до 17-річного віку. Зокрема, привертає особливу увагу така обставина: якщо в 1930–1931 навчальному році до першого класу прийшло 1.102.843 учнів, то ця ж кількість за невеликим зменшенням (до 2 %) мала навчатися в1931- 1932 навчальному році в 2-му класі, в 1932–1933 – в 3-му, а в 1933–1934 – в 4-му. Однак, як засвідчує довідник «Освіта на Україні», вчилося тоді в 4-му класі тільки 674.311 учнів [Освіта на Україні в цифрах» (К., 1936], а не принаймні 1 мільйон. Таким чином втрати першокласників 1930, а четвертокласників 1934 становили понад 325 тисяч!

Ще одна невідповідність радянської статистики після Голодомору: якщо в 1924 році в УСРР народилося 1.162.852 дитини, то з врахуванням природних втрат, зокрема, до 1 року життя померла 149.131 дитина, у 1932 році до першого класу мав прийти той же мільйон учнів. Ця кількість повинна була перейти у 2-й клас у 1933–1934 навчальному році, але прийшло тільки 798.305 [   ], якщо вірити офіційному довіднику. Тобто маємо понад 200 тисяч нестачі ще однієї вікової дитячої групи, якщо брати до розрахунку навіть статистику більшовицької влади, яка вже грішила вигідними для неї перекрученнями.

З архівних документів відомо, що загальна кількість дітей 5–15 років у 1933 році становила за даними Управління народногосподарського обліку УСРР 8.106,4 тисячі (від 862,5 тисячі до 543,0 тисячі; розрахунки академіка Михайла Птухи були дещо меншими – 7.7725,2 тисячі дітей: від 861,6 тисячі до 412,4 тисячі) [   ]. Якщо взяти за мінімальну кількість втрат кожної вікової групи в середньому навіть 200 тисяч, то виходимо на загальну кількість дитячої смертності щонайменше в три з половиною мільйони за 1933 рік.

Усвідомлюючи небезпеку величезної некомплектності шкільних класів з вересня 1933 року, нарком освіти УСРР Затонський заздалегідь ініціює облік дітей не тільки 1925 року народження, які 1 вересня мають прийти в 1 клас, а й тих, хто народився 1926, кому до школи йти в 1934 році, а також усіх, хто досі не був охоплений школою. 23 червня 1933 року Затонський звертається до ЦК КП(б)У з проханням підтримати його пропозицію перед ЦК ВКП(б) щодо переходу навчання дітей в початковій школі з 7 років   [ЦДАГОУ: Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 6226. – Арк. 34].

Виконуючи директиву про негайний подвірний обхід з метою залучення до навчального процесу всіх дітей, які народилися 1926 року, працівники шкіл сумлінно справилися з цим завданням. Наприклад, серед архівних матеріалів Хацьківської семирічної школи Смілянського району тодішньої Київської області знаходимо звіти про обхід окремих сільських вулиць. Більше половини учнів з одного сільського кутка Хацьків 1926 року народження, яких хотіли мобілізувати семирічними до школи, не пережили Голодомор 1932 -1933 років. У тому числі двоє близнюків з двору Джулаїв, що дав назву цій сільській околиці, Яків і Михайло [Державний архів Черкаської області – ДАЧО: Ф. Р-223. – Оп. 1. – Спр. 16. – Арк. 4]. Таким чином, 1 вересня 1933 року за шкільні парти в цій школі сіли тільки 111 першокласників, хоча згідно з даними сільради в Хацьках 1925 року народилося 150 дітей, а в 1926 –159 [там само. – Спр. 2. – Арк. 1 – 9].

А ось порівняльна таблиця кількості учнів тільки початкових класів у Петриківському районі Дніпропетровської області:

Роки 1 клас 2 клас 3 клас 4 клас Разом
1932 1737 1275 1126 1121 5259
1933 1313 911 749 759 3724

[ДАДО: Ф. П-19. – Оп. 1. – Спр. 483. – Арк. 154; Ф. 439. – Оп. 1. – Спр. 31. – Арк. 50].

У цьому районі 1 вересня 1933 року в початкові класи прийшло менше на 1.535 учнів, ніж рік тому. Але маємо ще більш разючі цифри, коли йдеться про тих учнів, які продовжили навчання в 1933 році, перейшовши відповідно з 1-го в 2-й клас, з 2-го – в 3-й, і з 3-го – в 4-й – таких тільки у 3-х класах не дорахуємося вже 1719 школярів. І це враховуючи ту обставину, що нам невідомо, скільки повинно було прийти до 1-го класу в 1933 році, і скільки четвертокласників набору 1932 року вижило станом на 30 червня 1933 року.

Виникають питання й щодо заповнення початкових класів приміського Дніпропетровського району, де багато батьків працювало на промислових підприємствах міста, відтак одержували стабільне продовольче забезпечення, що було порятунком для родини. Якщо, скажімо, 1 вересня 1932 року до цих груп прийшло 12.834 дитини, то 30 червня 1933 року, тобто наприкінці навчального року, залишилося тільки 11.214. Різниця – 1.620 школярів. І не могли вони всі перейти на навчання до міських шкіл Дніпропетровська, оскільки початкові класи там з 1 вересня 1932 року до 30 червня 1933 року зменшилися на 833 учні [ДАДО: Ф. 439. – Оп. 1. – Спр. 12.- Арк. 141].

Але таких результатів ніхто не оприлюднював. Влада тоді повідомляла тільки те, що було їй вигідно. У вже згаданомудовіднику зазначалося, що в 1933 –  1934 навчальному році в початкових класах навчалося 3.193.186 дітей, у 1934–1935 – 3.305.353, 1935 – 1936 – 3.367.867[Освіта на Україні в цифрах. – К., 1936], даних про кількість учнів початкових класів у 1932–1933 навчальному році в цій книзі немає. Це цілком прогнозовано, аби не можна було порівняти показники 1932 і 1933 років, що було невигідно більшовицькій владі. Однак підганяти зручні дані під уже проголошені плани на 2 п’ятирічку вона була неспроможна, хоч на виконання постанови РНК СРСР від 27 вересня 1933 року з метою зміцнення обліково-статистичнох роботи з 1 листопада 1933 року в усіх відділах народної освіти встановлювалася штатна посада статистика [ЦДАВОВУ: Ф. 1. – Оп. 9. – Спр. 125. – Арк. 59].

Після 1933 року, коли набір до першого класу складався з двох вікових груп, на рівні школи вже не можна було приховати нестачі учнів порівнянно з народженими у відповідному році. Це наглядно демонструють результати прийому до першого класу в 1935–1936 навчальному роців школах (п – початкових, нс – неповносередніх і с – середніх)Володарського району Київської області дітей, які народилися 1927 року, тобто восьмирічних (8р), і де збереглися про це документи:

Нар. 1927 1кл В т.ч 2кл 3кл 4кл Разом
Володарська с 130 126 79 69 61 339
Брідська п 16 16 22 14 22 74
Біліївська п 74 32 26 15 22 22 91
Володимирівська п 10 11 13 24
Городище-Косівська п 86 24 16 18 15 14 71
Казимирівська п 23 23 16 16 55
Михайлівська п 57 14 9 12 11 8 45
Мармуліївська п 63 20 19 21 38 21 100
Ожегівська п 38 38 29 24 91
Петрашівська п 16 18 22 56
Рачковецька п 36 28 25 26 35 18 107
Тарганська п 59 32 27 36 28 16 112
Тарасівська п 20 19 20 12 16 68
Чепіжинецька п 47 26 24 24 14 24 88
Березанська нс 80 77 76 83 81 320
Гайворонська нс 21 21 15 33 22 91
Гор. -Пустоварівська нс 69 40 38 46 45 33 164
Завадівська нс 78 41 38 44 44 44 173
Зрайківська нс 35 35 42 38 41 156
Косівська нс 37 35 40 35 34 146
Капустинецька нс 32 17 24 30 31 117
Логвинська нс 28 23 33 38 25 124
Лобачівська нс 85 81 61 45 41 232
Матвіївська нс 112 40 35 63 37 40 180
Пархомівська нс 115 40 39 41 42 45 168
Рогізнянська нс 69 42 37 25 36 35 138
Рудосільська нс 120 42 40 38 30 43 153
Рубчинецька нс 129 46 44 30 56 46 178
Тадіївська нс 75 36 28 38 36 32 142

[ДАКО: Ф. 144. – Оп. 1. – Спр. 1871. – Арк. 1 – 31].

Додані показники наповненості 2 – 4 класів дають можливість побачити картину і з втратами дітей 1924 – 1926 років, якщо врахувати, що в ті часи на світ у кожному селі з’являлася приблизно однакова кількість немовлят.

Подібна картина і в школах Обухівського району Київської області станом на 15 вересня 1935 року(тут * і назва місяця означають, до якого часу збереглося діловодство про народження):

 

Нар.

1927

1кл В т. ч.8р 2кл 3кл 4кл Разом
М. Дмитрівська п 111 15 14 16 18 18 67
Креницька п 35*лс 15 10 16 16 17 64
Григорівська с 81 50 8 50 39 38 225
В. Дмитрівська нс 40 36 40 63 34 177
Степівська нс 40 38 23 32 21 116
Дерев»янська нс 67*лс 42 39 40 31 24 137
Перегонівська нс 24*бер 32 29 34 32 32 130
Козинська нс 50*жов 38 36 40 38 32 148
Матяшівська п 23 20 25 22 27 97
Халепська нс 51 48 57 34 41 183
Н. Безрадицька п 44 33 33 23 12 68
Першотравенська п 56 29 29 33 31 29 122
Обухівська п4 466 25 22 32 41 30 128
Обухівська с   73 71 71 37 63 244
Обухівська нс2   92 88 72 50 42 256
Обухівська нс3   45 42 38 46 37 166
Германівська с 78*чер 80 78 80 68 67 295
Гусачівська нс 95 42 39 48 46 36 172
Долинська нс     21 33 39 144
Нещерівська п 37 33 33 32 30 95
Щербинівська п 48 27 23 14 25 25 91
Ст Безрадицька нс 91 47 44 36 50 39 172
Семенівська нс 76 47 45 39 36 40 166
Копачівська нс 50*кв 83 81 105 83 93 364
Герм. Слобідська нс 220 105 95 141 69 74 389
Жуківська нс 50*тр 34 33 34 63 44 175
Верем’янська нс 100 34 26 35 32 24 125
Краснянська нс 90 45 42 42 43 35 165
Українська нс 48 42 40 42 33 34 151
М. Вільшанська нс 100*сер 44 39 65 61 40 210
Трипільська нс 123 120 84 104 84 395
Трипільська п 28 28 36 37 35 136
Витачівська нс 98 77 74 84 60 49 270
Деремезянська нс   40 38 28 44 34 146
Підгірецька нс 106 37 37 48 53 39 177

[ДАКО: Ф. 5634. – Оп. 1. – Спр. 721, 722, 723, 724, 725, 726; Ф. Р-144. – Оп. 1. – Спр. 1878. – Арк. 1 – 35].

А це ситуація тоді ж уРжищівському районі Київської області:

Нар. 1927 1кл. В т. ч. 7р 8р 2 кл 3 кл 4 кл Разом
Ржищівська с 280 132 100 89 94 86 437
Ржищівська нс2   84 81 70 62 61 277
Березівська п   23 22 14 59
В. Букринська п 26*лс 25 3 20 2 16 19 24 81
Воронівська п 35   23 11 12 46
Гребенянська п 43 30 26 26 22 29 107
Гусинська п 31 27 20 17 13 81
Горобіївська п 50 38 35 36 23 16 113
Дударівська п 32 26 25 23 49
Кип»ячівська п 82 32 28 33 28 30 123
Кузьминська п 64   36 48 42 126
Липоворізька п 45 16 15 31 18 25 90
Медведівська п 36 31 28 24 27 82
Монтрезорівська п 10 27 24 37 36 26 126
М. Пріцьківська п 57   16 17 20 53
Онацьківська п 27 21 21 14 35
Ромашківська п 34 26 23 15 13 54
Янівська п 66 26 21 29 29 13 97
Грушівськанс 39 27 27 31 14   72
Драчівська нс 68 17 16 11 10 12 50
Демовщина нс 94 32 29 54 60 41 187
Зікрачська нс 115 32 27 37 26 26 121
Кадомська нс 66 34 30 35 23 33 125
Македонська нс 82 46 44 55 32 34 167
М. Букринська нс 48 31 29 30 25 29 115
Панікарська нс 33 33 32 35 28 128
Рудяківська нс 33 32 54 39 35 161
Стрітівська нс 155 50 48 47 50 40 187
Тулинецька п 76 34 34 32 22 24 112
Уляницька нс 62 29 25 30 28 32 119
Халчанська нс 139 43 43 40 41 51 175
В. Щучинська нс 65 36 32 47 43 35 161
Юшківська нс 61 46 42 36 20 13 115
В. Прицьківська нс 122 42 36 40 34 29 145
Пивецька нс 55 35 32 36 34 60 165
Пиївська с 90 64 64 45 50 52 211
Стайківська с 245 107 104 124 85 82 398
Ходорівська нс 85 51 13 38 61 64 60 236
Шандрівська нс 109 30 27 3 46 69 62 207

[ДАКО: Ф. Р-5934. – Оп. 1. – Спр. 669, 670, 671, 672, 673; Ф. Р-144. – Оп. 1. – Спр. 1886. – Арк. 1 – 40].

А також на той час і в Оратівському районі, який нині віднесений до Вінницької області:

Народ. в 1927             1кл В т.ч. 8р 2кл 3 кл 4 кл Разом
Оратівська нсз 139 81 79 62 69 62 274
Оратівська п   10 10 10 10 8 38
Оратівецька нс 43 20 17 20 20 18 72
Животівська нс 91 45 39 40 46 40 171
Староживотівська нс   71 63 86 67 67 291
Новоживотівська нс   34 30 30 33 24 121
Осичанська нс 84 27 26 26 36 30 119
Юшковецька нс 117   35 45 31 111
Якимівська нс 44* 87 79 61 45 43 236
Медівська 84 52 43 60 48 55 215
Лопатинська нс 39 37 36 36 33 29 135
Фронтівська нс 45 42 48 43 44 180
Чагівська нс 67 42 40 60 50 49 201
Сологубівська нс 103 58 54 36 44 45 183
Клюківська нс 72 61 44 45 40 201
Балабанівська п

 

178 12

 

12

 

 

11

 

 

23

 

 

 

Балабанівська нс

 

  64 60 71 59 65 259
В. Ростівська нс 45 40 49 47 43 184
Зарудянська нс 74 48 44 51 42 40 181
Підвисочанська нс 105 41 36 38 68 48 195
Мервинська п 30 25 37 33 32 132
Рожичанська п 59 15 12 20 12 19 66
Бугаївська п 37 27 25 31 35 25 118
Казимирівська п 24 24 19 13 56
Гоноратська п 42 39 27 23 26 32 120
Каленівська п 18* 29 25 28 10 67
Хмелівська п 28 23 18 20 24 90
Ступчанська п 27 27 20 47
Сабарівська п 70 54 50 34 30 32 150
М. Ростівська п 43 26 22 22 23 18 89

[ДАВО: Ф. Р-6129. – Оп. 13. – Спр. 105, 106, 107; ДАКО: Ф. Р-144. – Оп. 1. – Спр. 1880. – Арк. 1 –31].

Маємо можливість порівняти наслідки прийому дітей до перших класів і внаступному році. Так, у Таращанському районі Київської області станом на 15 вересня 1936 року ситуація виглядала таким чином:

 

Народ. 1928 1кл В т. ч. 8р 2кл 3кл 4кл Разом
Поточанська п 40 36 22 20 24 80
Станишівська п 54 20 15 23 24 18 85
Лісовицька п2 193 27 24 29 28 32 116
Лісовицька п3 14 14 23 22 23 82
Лісовицька нс 58 29 42 42 67 209
Крив’янська п 40 30 20 18 20 20 88
Червоноярська п 51 23 20 24 21 68
Маковецька п 17 17 17 34
Красючанська п 13 12 25
Антонівська п 16 15 15 31
Косяківська п 94 31 24 26 29 36 122
Бовкунська п 40 30 24 30 28 24 112
Крутогорбська п 75 40 37 42 32 39 153
М. Березянська п 42 36 21 29 25 26 116
Ріжецька п 147 31 29 20 20 29 100
Ріжецька нс   36 30 45 38 51 170
Улашівська п 40 29 29 37 49 33 148
Лучанська п 208 64 56 71 69 45 249
Лучанська с 68 35 39 49 69 225
В. Березянська нс 165 83 52 41 55 53 232
Кислівська нс 65 48 18 47 50 49 196
Ківшоватська нс 203 87 63 83 78 45 293
Ківшоватська с   42 42 40 47 42 171
Петрівська нс 137 56 50 56 56 53 221
Площанська нс 78 54 41 54 61 41 210
Таращанська п 323 31 31 41 38 37 147
Таращанська с1   39 36 43 46 45 173
Таращанська с2   51 34 51 46 45 193
Затонська с 234 97 82 85 86 107 375
Чернинська нс 98 48 33 45 42 32 167
Северинівська нс 136 62 44 36 36 36 170
Дубівська нс 54 49 46 35 36 31 151
В. Вовнянська нс 118 46 25 39 77 44 206
Ясинівська нс 36 30 31 36 42 145
Володимирівська нс 42 31 27 34 25 35 125
Кирданська нс 69 42 34 45 37 37 161
Лук’янівська нс 80 46 39 40 37 43 166
Степківська нс 61 38 34 28 34 24 124
Веселокутська нс 70 61 48 38 63 29 191

[ДАКО: Ф. Р-5634. – Оп. 1. – Спр. 1111, 1112, 1113, 1114, 1115, 1116, 1117, 1118, 1119, 1120, 1021, 1022, 1023, 1024; Ф. Р-144. – Оп. 1. – Спр.2060. – Арк. 1 – 5; Спр. 2066. – Арк. 11 – 45].

Проблема з наповненням перших класів залишалася тоді і в інших районах Київщини. Зокрема, у Ставищенському:

Народ. 1928 1кл В т. ч. 8р 2 кл 3кл 4кл Разом
Антонівська нс 74 38 29 39 36 113
Богатирська п 259 30 20 32 32 94
Бесідська нс 75 46 46 59 81 261
Брилівська нс 106 49 77 65 60 251
Василівська нс 79 35 35 44 31 110
Винарівська нс 67 35 35 40 31 106
Гейсихська нс 130 42 40 42 62 43 189
Гостромогилівська нс 103 70 36 46 45 75 236
Журавлиська нс 42 40 67 63 72 244
Красилівська нс 149 43 42 44 65 34 186
Кривецька нс 80 40 28 47 48 33 168
Одайпільська п 30 28 30 88
Олександрівська нс 38 19 42 46 41 167
Полковничо-Хутірна нс – 25 20 30 40 31 126
Попружанська нс 92 40 40 40 38 49 167
Розкошівська нс 192 41 35 33 47 45 166
Розкошівська с 37 33 37 50 36 160
Розумницька нс 48 39 31 41 67 50 197
Сніжецька нс 36 24 38 32 41 147
Ставищанська єп 8 7 11 26
Ставищанська п хут 27 29 56
Ставищанська п 42 37 37 39 43 161
Ставищанська с 79 74 68 68 82 297
Станиславівська с 119 43 41 50 46 61 200
Стрижівська нс 25 9 33 43 39 140
Сухоярська п 58 9 6 21 11 41
Тихохутірська с 57 48 44 50 50 195
Торчицька нс 118 31 36 34 46 147
Торчицько-Степівська п 13 8 12 15 40
Юрківська нс 76 25 10 27 38 33 123

[ДАКО: Ф. Р-144. – Оп. 1. – Спр. 2060. – Арк. 32 – 61].

Тим часом Москва, продовжуючи поширювати дезінформацію про становище в СРСР, особливо наполягала про збільшення приросту населення за рахунок дітей. Так, у матеріалах до чергового перепису населення, який мав відбутися на початку 1937 року, зазначалося:«Перепись населения 1937 г., несомненно, покажет значительные изменения возрастного состава, в частности увеличение доли детей, связанное с большим ежегодным приростом населения в СССР» [Всесоюзная перепись населения 1937 года. Материалы для докладчиков. – М. :ЦУНХ, 1936. – С. 10].

Насправді ж проблема продовжувала загострюватися і набула особливої актуальності вже з початком 1938–1939 навчального року, оскільки не було чим закривати втрачений під час Голодомору контингент першокласників майбутніх років. Так, 434 сільські школи України навіть не набрали учнів до першого класу, бо не виявилося по 10 дітей 1930 року народження у відповідних населених пунктах, що могло давати підставу для відкриття прийому за тодішніх умов. При цьому доречно нагадати: до Голодомору 1932 – 1933 років початкові класи нараховували навіть до 50 дітей в одному.

З цієї ж причини в 30 районах Чернігівської області в 99 початкових школах узагалі не було перших класів. Отже, не вчилися й інші 1550 восьмиліток, а також не навчалося 2200 дітей 9–10-річноговіку [там само: Ф. 2. – Оп. 7. – Спр. 159. – Арк. 180, 162].

Якщо виходити з розрахунків Держплану (1931) щодо наповненості в 1938 році 1 – 4 класів, то ця цифра повинна була б становити 3.302,287 учнів, а могло навчатися тоді тільки 1.971.658. Різниця – 1.330.629, в середньому на вікову групу по 332.657 дітей!

Подібна ситуація складається і з віковою групою 12–14 років, яка на початок 1933 року за розрахунками УНГО УСРР становила 2.518,1 тисячі дітей, професор М. Птуха тоді відносив до неї 2.331,4 осіб [ЦДАВОВУ: Ф. 166. – Оп. 10. – Спр. 1029. – Арк. 50].Вона, за розрахунками Держплану, мала складатися в 1938 році з 2.230.733 дітей, а виявилося їх тільки 1.414.551 – на 816.182 менше! В середньому на один рік – 272.060.А разом тільки ці дві вікові групи могли втратити щонайменше понад 2 мільйони дітей, якщо зважати на те, що 3 відсотки шкіл не враховано цим аналізом. Отож забилитривогу статистики: 29 січня 1939 року начальник Управління Рябічко сигналізував до ЦК КП(б)У і Раднаркому УРСР про стан загального навчання в початкових школах, але 11 лютого 1939 року Рада Народних Міністрів розглянула питання «Про підсумки навчання в середніх і неповносередніх школах Наркомосвіти УРСР в І півріччі 1938 – 1939 учбового року». Ухвалено було готуватися до нового навчального року [ЦДАВОВУ: Ф. 2. – Оп. 7. – Спр. 159. – Арк. 176].

Легше цю проблему було вирішувати, на перший погляд, в степових районах, куди у вимерлі села завезли родини росіян і білорусів,але попри це статистика й там засвідчує різке зменшення дітей у початкових класах, наприклад, у 1940 році, коли за парти сіли ті, хто народився в першому голодному році – 1932. У тому ж Петриківському районі Дніпропетровської області картина виглядає так:

1 2 3 4 1-4
1939 920 1261 1375 1348 4904
1940 770 922 1266 1385 4343

[ДАДО: Ф. Р- 3101. – Оп. 1. – Спр. 2. – Арк. 103].

 

Порівнюючи кількість учнів перших класів 1932 рокународження, бачимо, що вона в 1940 році менша більш, ніж удвічі.

Подібна картина спостерігається і в Царичанському районі:

1 2 3 4 1-4
1939 – 1940
Учнів 1057 1173 1378 1186 4784
Класів 42 40 47 39 168
1940 – 1941
Учнів 664 1057 1173 1387 4281
Класів 33 42 40 45 161

[ДАДО: Ф. Р- 3101. – Оп. 1. – Спр. 2. – Арк. 160].

Такі ж результати були і в лісостепових областях. Великий недокомплект учнів початковихкласів, особливо першого, мали 1940 року школиПолтавщини, що було наслідком великого мору серед тих дітей, які народилися 1932. Картина у Нехворощанськомурайонівиглядала ось так:

Початкові школи 1кл. 2 3 4
1. Ряська 20 26 35
2. Грябовщанська 2 22
3. Дорошівська 6 12
4. Жирківська 3 3 9
5. Любимівська 7 7 16 19
6. Жирківська (хутірна) 6 7 11 16
7. Буртянська 2 5 14 17
8. Миколаївська 15 15
9. Рикунівська 7 6 15
10. Губерівська 8 13 18 25
11. Маячанська № 2 19 16
12. Маячанська № 1 32 32 30
13. Водолагівська 9 13 12 18
14. С-Балківська 12 17 23 18
15. Регірянська 10 13 10
16. Нефорощанська № 1 20 19 35 37
17. Нефорощанська № 2 18 43 31 31
18. Нефорощанська № 3 11 11 19 11
19. Свистунівська 8 15 16 12
20. Н-Григорівська 5 4 13 12
21. Коновалівська 8 18 24 30
Разом по поч.школах 136 286 373 327
Неповносередні школи
1. Павлівська 7 25 27 57
2. Красногорська 4 21 21 21
3. Абрамівська 5 25 37 35
4. Шедіївська 7 17 23 19
5. Ливенська 20 33 47 36
6. Маячанська 19 25
7. Канавська 17 30 44 32
8. Андріївська 6 29 19 26
9. Усть-Липянська 5 10 16 10
10. М-Нехворощанська 24 34 48 36
            Разом по н/середніх 114 224 304 271
Середні школи
1.Нефорощанська 36 40 39
2. С-Балківська 13 37 36 34
3. Михайлівська 10 22 41 38
4. Ряська 25 39 56 57
Разом по середніх школах 48 134 173 178
Разом по району 298 644 853 766

[ДАПО: Ф. Р-3938. – Оп. 1. – Спр. 196. – Арк. 25 – 27].

Можна лише додати, що 1932 року в Абрамівці, скажімо, на світ появилося 78 дітей, а в перший клас з них у 1940 прийшло тільки 5, з 83 уродженців 1931 у вересні 1939 за парти сіли лише 25. Більш витривалішими під час Голодомору виявилися ті абрамівські діти, які народилися в 1930 і 1929 – свого часу їх 1 вересня до школи прийшло відповідно щонайменше 37 і 35, як можемо переконатися з документів.

Подібна ситуація склалася і в багатьох інших школах області, документи яких з цього приводу виявлені у фондах Державного архіву Полтавської області, зокрема, про наповненість початкових класів з 1 вересня 1940 року, коли за парти вперше сіли уродженці 1932 року. Їх, якщо навіть не брати до уваги саме 8-річних, виявилося принаймні на третину менше, ніж у попередньому році, коли до школи прийшли уродженці 1931 року:

 

Народ. в 1931 Пішло

1939 в 1 кл

Народ. в 1932 Пішло

1940 в 1 кл

1.АбрамівкаМашівського району 83 31 78 52
2. Велика Круча Пирятинського 48 26 32 20
3. ВоронькиЧорнухинського 63* 67 99 47
4. Ждани Чорнухинського 188 36 97 32
5. Заріччя Пирятинського 24 22 32 8
6. Засулля Лохвицького 78 46 44 20
7. Ісківці Лохвицького 104 49 85 37
8. Каплинці Пирятинського 31 22 38 19
9. Кейбалівка Пирятинського 27 12 39 4
10. Майорщина Пирятинського 71 54 48 28
11. Малютинці Пирятинського 82 43 43 22
12. Окіп Лубенського 47 23 57 23
13. Пирятин 555 177 469 141
14. ПриліпкаКозельщинського 52 30 58* 9
15. Сенча Лохвицького 133 57 95 47
16. Скоробагатьки Лохвицького 64 33 41 22
17. Сліпорід-Іванівка Пирятин. 57 27 24 21
18. СухоносівкаЧорнухинського 61 22 62 22
19. Таранденці Лубенського 69 30 38 28
20. Тарасівка Пирятинського 65 37 44 27
21. Усівка Пирятинського 34 23 34 16
22. Харківці Пирятинського 4* 31 50 37
23. Хорішки Лубенського 65 39 44 21
24. Часниківка Лохвицького 70 27 40 20
25. Шеки   Лубенського 31 23 23 8
26. Яцини Пирятинського 69 38 28 14

[Сергійчук В. Голодомор 1932 – 1933 років як геноцид українства. – Вишгород: ПП Сергійчук М. І., 2018. – С. 335]

 

А коли в цілому по районах порівнювати їх з першокласниками 1937, котрі 1940 вже перейшли до 4-го класу, то різниця виявиться майже на половину.

 

1 2 3 4
В. Багачанський 743 1030 1293 1302
Гадяцький 1010 1682 1694 1873
Гельм’язівський 328 567 926 940
Гребінківський 319 530 754 741
Золотоніський 859 1465 1978 1863
Згурівський 358 549 739 735
Драбівський 401 519 792 818
Зіньківський 679 840 1086 1018
Золотоніський 859 1460 1978 1863
Іркліївський 477 829 1008 847
Кобеляцький 540 946 1296 1293
Козельщинський 639 1028 1326 1137
Лазорківський 272 423 547 545
Лохвицький 762 1085 1239 1291
Лубенський 833 1091 1601 1577
Нехворощанський 298 644 853 766
Пирятинський 727 1042 1455 1441
Сенчанський 371 461 598 538
Хорольський 738 1087 1309 1393
Чорнобаївський 387 677 864 826
Чорнухинський 560 772 930 941
Яготинський 386 695 915 1011

[ДАПО: Ф. Р-3938. – Оп. 1. – Спр.196. – Арк. 10 – 37].

У цілому по області наповненість початкових класів протягом двох навчальних років була означена такими цифрами:

 

1939 – 1940 1940 – 1941
І клас 42.870 24.528
ІІ клас 52.375 36.950
ІІІ клас 53.939 48.687
ІV клас 55.822 49.015
Разом 205.006 159.180

[ДАПО: Ф. Р-3938. – Оп. 1. – Спр. 319. – Арк. 12, 13 зв.].

На різкезменшення контингенту першокласників у школах Полтавщини в ці роки чітковказує і Всесоюзнийпереписнаселення 1939 року, особливо уродженців 1933, котрі мали сісти за парти восени 1941 – порівняноз народженими у 1930 (тобто вже дещо зміцнілих за три роки від появи на світ) їх було в області майже втричі менше:

Місто Село Разом
1938 – 1939 6.145 39.860 46.005
1939 – 1940 4.705 29.519 34.224
1940 – 1941 3.736 17.715 21.451
1941 – 1942 2.862 14.141 17.003

[ДАПО: Ф. Р-3938. – Оп. 1. – Спр. 319. – Арк. 14].

 

А прийом у 1939-1940 навчальному році до першого класу в Переяславському районі Київської області, де збереглися документи про вік цих учнів, характеризується такими показниками:

Нар. 1931 1кл В т. ч. 8р 2кл 3кл 4кл Разом
Андруші нс 35 18 11 33 35 44 130
Бабачиха п 31 23 10 27 50
В. Каратуль 140 61 55 98 91 57
Виповзки нс 54 14 12 40 35 29 118
Віненці нс 72 29 25 28 41 33 141
Вовчків нс 60 36 32 36 41 56 169
Воскресінка п 36 19 11 29
В»юнище нс 49 21 19 36 34 30 121
Гайшин нс 63 40 38 54 59 64 217
Гланишів нс 51 37 22 36 30 30 133
Городище п 35 11 10 23 17
Григорівка нс 32 28 57 71 53
Дем’янці нс 85 35 30 56 60 66
Дениси нс 82 45 42 45 50 56
Дівички нс 48 52 45 72 51 72
Єрковці с 100 76 59 111 94 79 361
Зарубенці нс 35 21 22 52 27
Засупоївка нс 48 38 28 35 32 32
Карань нс 64 14 10 28 40 9 9
Ковалин нс 64 40 30 43 63 47 193
Козинці нс 40 29 14 29 35
Козлів нс 126 38 31 42 43 36
Комарівка нс 51 24 22 36 36 35
Кулябівка нс 62 30 26 35 37 30
Лецьки нс 52 27 24 30 33 33
Мазіньки нс 33 35 33 39 46 39
М. Каратунь п 30 20 32
Панфіли нс 70 57 40 51 62 76 246
Переяслав-1с 210 49 41 77 77 94 297
Переяслав-2с 95 32 110 129 131 470
Переяслав-3нс 29 29 35 56 29 133
Підварки нс 117 77 59 66 77 100
Підсінне п 36 22 20 22 37 49
Положаї п 37 2 2 27 27 22
Пологи-Чобітьки п 230 9 7 18 21 16
Пологи-Вергуни нс 123 35 30 59 69 76 239
Пологи-Яненки нс 188 22 22 14 20 17
Пологи-Яненки нс 54 27 67 40 54
Помоклі с 179 68 59 99 114 97 378
Пристанційна нс 37 35 36 42 40
Пристроми с 90 62 53 81 61 70 274
Сомк. Долина   п 29 19 17 32 28 42
Соснова с 97 51 47 83 64 53 251
Стовпяги нс 46 31 28 58 31 45
Строкова нс 75 29 27 38 53 33
Студеники с 89 59 51 73 73 85 290
Ташань   нс 60 30 23 38 55 33
Трактомирів нс 26 20 30 20 28
Харківці нс 26 28 24 36 29 31
Хоцьки с 109 61 54 81 81 75 298
Циблі нс 87 21 16 33 41 37
Шевченків хут п 24 24 21 21 26

[ДАКО: Ф. 144. – Оп. 1. – Спр. 2463. – Арк. 1 – 52].

Подібне становище спостерігається і в правобережному регіоні Київщини, про що свідчать документи Ставищенського району:

Народ. 1931 Разом
Кривецька нс 24 24 31 30 35 120
Розумницька нс 46 48 27 34 27 34 143
Стрижівська нс 54 16 13 28 37 81
Одайпільська п 25 25 22 47
Сухоярська п 58 16 9 18 34
Чер. Хутірська п 21 15 20 16 14 71
Антонівська нс 72 33 28 43 39 27 142
Гейсиська нс 39 35 44 44 40 167
Юрківська нс 85 13 8 22 27 39 101
Полк. Хутір нс 26 19 26 29 25 106
Розкішненська с 137 35 31 41 32 39 147
Тихо-Хутірська с 38 32 40 70 52 200
Ясенівська нс 89 30 27 36 34 28 128
Василиська нс 52 25 14 25 30 38 118
Брилівська нс 93 56 55 76 67 48 247
Бесідська нс 253 49 41 67 64 67 247
Ставище-хутір. п 180 21 8 26 26 79
Ставищенська п 25 23 29 34 34 122
Ставищанська нс 40 35 35 40 42 157
Ставищенська с 39 35 37 40 39 155
Богатирська п 55 21 21 33 32 28 114
Любчанська нс 54 22 22 28 29 34 113
Станіславчицька с 108 58 53 62 62 42 224
Олександрівська нс 19 15 37 37 37 130
Торч-Степівська п 8 6 19 17 44
Красилівська нс 35 34 38 54 57 184
Журавлиська нс 98 56 34 61 58 41 216
Попружанська нс 38 35 45 42 40 165
Розкішненська с 137 31 23 33 38 42 144
Янишівська с 65 55 48 72 59 244
Торчиця нс 41 35 32 32 30 135
Гостромогильська с 81 40 36 41 53 75 209
Сніжецька нс 18 15 33 34 42 127
Винарівська нс 67 33 26 36 23 24 116

[ДАКО: Ф. Р-144. – Оп. 1. – Спр. 2464. – Арк. 1 – 34].

Важливим джерелом для підрахунку втрат дітей є матеріали про віковий склад учнів початкових класів Київської області станом на 1 вересня 1939 року:

1 клас В т. ч. В т. ч. В т. ч. В т. ч. 2 клас 3 клас 4 клас
Усього 10 і б.
Міста 5689 290 4581 672 146 6941 7851 8345
Села 48776 2733 36822 7202 2019 57166 60728 60978
Разом 54465 3023 41403 7874 2165 64107 68579 69323

[ДАКО: Ф. Р-144. – Оп. 1. – Спр. 2471. – Арк. 1 – 1зв.].

Подібні дані маємо і в результаті аналізу матеріалів про прийом учнів до перших класів у 1940 році. Скажімо, в Баришівському районі Київщини вони такі:

Пішло до початкових класів у 1940 році
Народ.         у 1932 р. 1к (8р.) 1931/2к 1930 / 3к 1929 / 4к
Баришівка 46 23 46/35 75/34 85*/35
Бзів 40* 13 52/24 76/29 60/36
Борщів 16 4 24/3 33/14 28/15
Війтовці 108 10 151/56 148/59 60*/78
Власівка 27* 8 32/19 39/33 46/44
Волошинівка 24* 13 41/20 39/38 46/20
Гостролуччя 76 51 107/77 121/73 114/64
Дернівка 38 13 28/23 34/26 42/34
Коржі 20* 5 12/12 23/20 27/20
Корніївка 40 7 53/29 64/52 66/35
Липняки 39 19 -/23 38/32 40/27
Лукаші 26* 27 64/38 84/40 68/38
Лук’янівка 41 10 50/17 55/32 61/31
Мала Стариця 17 7 23/20 27/19 26/11
Морозівка 44 17 49/34 75/44 77/35
Масківці 47 6 47/26 69/28 64/12
Паришків 51 16 63/35 61/29 73/49
Пасічна 20 12 16/15 -/18 -/33
Рудницьке 35 16 39/15 43/17 63/35
Селичівка 58 17 63/35 68/36 65/39
Селище 2* 15 61/40 58/35 54/29
Сизенків 21 12 18/17 32/29 23/14
Скопці 96* 29 118*/72 205/93 187/80

[ДАКО: Ф. Р-144. – Оп. 1. – Спр. 2538. – Арк. 1 – 26].

Така ж картина і в сусідньому Ржищівському районі:

Народ. 1932 1кл 10р 2кл 3кл 4кл Разом
Ржищівська п 110*в 3 2 1 7 8 17 35
Ржищівська с1 55 2 52 1 68 62 70 255
Ржищівська с2 55 48 6 1 62 58 86 261
Березівська п 18 2 14 2 17 20 26 81
В. Букрин п 22*лс 15 3 10 2 16 30 9 70
Воронівка п 38 4 4 16 14 24 53
Гребенівська п 21* 24 4 14 5 1 23 25 43 115
Гусинська п 23 1 20 2 22 29 24 98
Горобіївська п 23 15 1 12 2 15 26 56
Дударівська п 9 5 1 3 1 9 9 9 32
Кип’ячівська п 13*се 16 16 23 28 25 92
Кузьминська п 18*в 24 5 19 35 36 31 126
Липоворізька п 14 3 10 1 22 22 24 82
Медведівська п 23*лс 16 5 9 2 33 25 74
Монтрезорівська п 27 25 2 24 21 17 89
М. Пріцьківська п 16 4 4 21 29 54
Пивецька п 14*лс 22 1 12 9 25 47
Ромашківська п 5 4 1 18 22 45
Янівська п 19 16 3 21 29 30 99
Грушівська нс 14*лс 24 7 11 4 2 19 24 67
Драчівська нс 22*лс 13 7 5 1 17 17 17 64
Демовщина нс 28 2 21 5 54 33 38 153
Зікрачська нс 23*лс 19 19 24 34 29 106
Кадомська нс 22*лс 15 1 11 3 35 39 46 135
Македонська нс 15 13 12 1 31 41 32 117
М. Букринська нс 19*т 23 7 15 1 37 35 95
Панікарська нс 24*в 33 21 9 3 40 37 37 147
Рудяківська нс 21 21 55 38 34 148
Стрітівськанс 71 67 48 10 8 58 77 52 254
Тулинецька нс 39 25 3 12 10 27 35 24 111
Уляницька нс 32*ж 23 18 4 1 26 18 27 94
Халчанська нс 58*ж 30 19 11 34 34 24 122
Шандрівська нс 29 18 2 14 1 1 35 48 48 149
В. Щучинська нс 26 22 2 2 46 40 35 147
Юшківська нс 29 18 1 16 1 21 23 30 92
В. Прицьківська с 28 11 13 3 1 28 28 51 135
Пивецька с 14 3 10 1 23 32 32 101
Пиївська с 24 17 6 1 38 44 60 166
Стайківська с 125 63 61 2 98 102 89 352
Ходорівська с 20 21 18 3 41 83 88 233

[ДАКО: Ф. Р-5934. – Оп. – Спр. 682, 683; Ф. Р-144. – Оп. 1. – Спр. 2543. – Арк. 1 – 40].

І навіть у такому поліському районі Київщини, як Іванківський, де, здавалося, багатства лісів і річок мали б зарадити масовому Голодомору, школи прийняли в 1940 році також набагато менше першокласників. А в багатьох селах тут узагалі не набрали перших класів, хоч 8 років перед тим там народилося достатня кількість дітей для їх відкриття. Як і перед тим, що давало можливість мати перші класи в 1937 – 1939 роках, яких не набрали згодом через брак дітей:

Пішло до початкових класів у 1940 році
Народ. у 1932 1кл В т. ч.8-р. 2 кл 3 кл 4 кл Разом
Білоберезька п 19* 15 21 17 53
Блідчанська нс 23*тр. 24 15 58 45 53 180
Болотнянська п 14 16 10 12 32
Воропаївська п 13 15 30 45
Ворошилівська п 20 14 19 25 16 77
Доманівська нс 11 1 17 23 19 70
Запрудська нс 40 44 38 29 44 38 155
Зимовицька п 8 11 8 8 9 28
Іванківська с 60 46 35 60 55 73 234
Карпилівська п 17 16 16 6 38
Ковалівська п 14 17 25 42
Коленцівська нс 50 30 13 50 28 26 134
Красилівська рнс 62 19 11 25 33 29 106
Леонівська нс 17* 22 8 16 25 12 75
Любидванська п 6 12 20 32
Макарівська нс 35 31 17 34 57 55 177
Новомакалевицька п 25 10 4 21 14 17 62
Новосокільськанс 37 10 2 10 20 18 58
Обуховицька с 67 40 15 79 74 62 255
Ораненська нс 22 21 9 25 27 38 111
Орджонікідзевська п 9 9 1 9 16 14 48
Оцительська нс 33 10 3 30 35 35 110
Пироговицька нс 27 5 3 18 24 28 28
Потоцька п 17 9 3 12 15 15 51
Приборська нс 43 27 20 37 57 55 176
Руднетальська нс 26 9 4 17 34 17 77
Русаківська нс 38 16 5 29 37 39 121
Русаківська п(дитбуд) 34 21 31 35 33 123
Станишівська нс 16* 24 10 60 39 58 181
Старосоколівська п 17 9 5 14 15 20 58
Сукачівська нс 54 36 30 34 35 40 145
Федорівська п 12 13 15 40
Феневицька с 78 40 20 43 70 60 213
Хочівська п 11 17 28
Шпилівська нс 48 26 15 33 49 20 128

[ДАКО: Ф. Р-5634. – Оп. 1. – Спр. 421, 422; Ф. Р-144. – Оп. 1. – Спр. 2541. – Арк.1-41].

До цих даних можна додати, що станом на 30 грудня 1940 року в 1 – 4 класах шкіл східних областей навчалося: початкові: – 665.755 учнів, неповносередніх – 1.117.556 і середніх – 840.038, усього– 2.623.349 учнів [ЦДАВОВУ: Ф. 318. – Оп. 1. – Спр. 1370. – Арк. 4 – 6].

А мало бути принаймні на мільйон більше.

У цілому ж наш аналіз наповненням перших класів сільських загальноосвітніх шкіл України після 1933 року дає підставу стверджувати, що 30 – 40 відсотків дітей, народжених у 1925-1932 роках в УСРР, не сіли за парти, починаючи з 1933-го. Якщо врахувати, що за 1924 – 1932 роки на світ появилося близько 10 мільйонів осіб (1924 – 1.162,9тисячі, 1925 – 1.196,8, 1926 – 1.207,9, 1927 – 1.184,4, 1928 – 1.139,3, 1929 – 1.080,0, 1930 – 1.023,0, 1931 – 975,3, 1932 – 782,0 [Природний рух людности України в 1929 р. – Харків: Господарство України, 1932. – С. 13; ЦДАГОУ: Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 7163. – Арк. 16]– цей приріст відбувався головним чином за рахунок села), то цілком вірогідним є втрата у 1932–1933 роках щонайменше 3 мільйонів першокласників і майбутніх школярів початкових класів. А якщо додати до цих жертв Голодомору і тих, хто в 1933 належав до середнього і старшого шкільного віку, то матимемо ще мінімум півмільйона жертв.

Ось чому, виходячи з того, що втрати тільки дітей дошкільного і шкільного віку становили щонайменше 3,5 мільйона осіб, вважаємо цілком реальним, що мінімум 7 мільйонів населення УСРР стали жертвами Голодомору-геноциду 1932–1933 років.

 

ПОСИЛАННЯ:

  1. Державний архів Вінницької області
  2. Державний архів Дніпропетровської області.
  3. Державний архів Київської області
  4. Державний архів Полтавської області
  5. Державний архів Черкаської області.
  6. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України
  7. Центральний державний архів громадських об’єднань України.
  8. Всесоюзная перепись населения 1937 года. Материалы для докладчиков. – М.: ЦУНХ, 1936.
  9. Голос Присеймів’я (Бахмач). – 1993.
  10. Дворічанський край (Дворічна).
  11. Життя і слово (Остріг). – 1993.
  12. Зоря (Овруч).
  13. Маньджурський вістник (Харбін).
  14. Перковський Л., Пирожков С. Демографічні втрати УРСР у 30-ті роки // Укр. історичний журнал.
  15. Подільські вісті (Хмельницький).
  16. Природний рух людности України в 1929 р. – Харків: Господарство України, 1932.
  17. Сергійчук В. Голодомор 1932 – 1933 років як геноцид українства. – Вишгород: ПП Сергійчук М. І., 2018.
  18. Українські вісті (Новий Ульм).

 

Друкується за: Сергійчук В. Українські діти в 1932–1933 роках. Проблема екзистенційного вибору під час Голодомору-геноциду : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (20 листопада 2019 р.). Київ : видавець Мельник М.Ю., 2020. С.80-108.