Масовий штучний голод 1921— 1923 років найбільше вразив 5 південних губерній УСРР – Донецьку, Запорізьку, Катеринославську, Миколаївську та Одеську, деякі частини Харківщини, Кременчужчини та Полтавщини. Він мав безпрецедентний для нашої країни характер і був викликаний не лише посухою та наслідками семи років бойових дій і революцій, а насамперед політикою комуністичного режиму.
Мільйони людей в Україні потребували допомоги. Протягом кількох місяців партійна і державна влада УСРР блокувала інформацію про масове голодування українців і одночасно вивозила продовольство з України до Росії та інших країн. Лише на межі 1921—1922 рр. більшовицьке керівницттво у Харкові змушене було визнати наявність голоду в південно-східних українських землях та почати вживати заходів для порятунку потерпаючих від нестачі продовольства українців.
У межаї цих заходів у 1922 році було ухвалено рішення про випуск серії поштових благодійних марок УСРР “Допомога голодуючим”. Одним із художників, який долучився до виготовлення зображень таких марок, був Борис Порай-Кошиць (1886—1964). Зокрема, він є автором благодійної поштової марки з портретом Тараса Шевченка.
Пропонуємо вашій увазі статтю співробітника Інституту дослідження Голодомору, кандидата історичних наук Андрія Іванця, який дослідив життєпис і творчість Бориса Порай-Кошиця та його участь у створенні благодійних марок.
Щоб читати — натисніть тут:
Співпраця художника Порай-Кошиця з ЦК Допомога голодуючим при ВУЦВК у створенні марок