Іноземні репортери, журналісти, представники технічної інтелігенції, перебуваючи в роки Голодомору в Україні, фіксували і документували злочини комуністичного режиму. Ці люди не побоялися написати правду про злочини Сталіна в Україні та сподівалися на міжнародний резонанс.
Голодомор 1932–1933 рр. охопив всю територію радянської України, але сталінська влада намагалася ретельно приховати трагедію. До радянської України допускалися лише обрані іноземні гості, які публічно висловлювалися на підтримку сталінської ідеології.
В СРСР ретельно відстежувалися публікації іноземних журналістів, які після повернення з СРСР, друкували на шпальтах видань власні враження. Найменша критика з боку газетярів могла стати поводом для відмови у візі на наступну поїздку.
Ріа Клайман приїхала до СРСР у 1928 р. та певний час працювала асистенткою відомого вже В. Дюранті. Менше аніж за рік, Клайман, опанувавши російську мову, працювала журналісткою, навіть винаймала квартиру у російської родини, щоб глибше усвідомити особливості радянського менталітету.
Влітку 1932 року Ріа здійснила кількатижневу подорож по східній Україні. За задумом Клайман, вона, спільно з двома американками, мала здійснити автомобільну подорож на відстань 5 тисич миль, таким чином охопивши величезну територію, яка зазнавала змін в межах так званої першої п’ятирічки.
Ця виснажлива мандрівка вела їх від Москви до Тули, далі до Курська, Харкова, Донбасу та Північного Кавказу, аж до столиці Грузії Тифлісу (сучасне м. Тбілісі). По дорозі жінки не лише стали свідками гноблення та нещадного голоду, що було особливо очевидним серед селян південного сходу України та на Кубані, але й мали змогу побачити вкрай сумнівні досягнення тієї хваленої п’ятирічки, які гостро контрастували з оптимістичними твердженнями офіційної пропаганди. Того досвіду вистачило, щоб у супутниць по подорожі розвіялись ілюзії щодо «революційної Росії». Зміцнів також намір Ріа висвітлювати неприкрашену правду про життя у СРСР.
Джерело: Балан Я. Репортажі Ріа Клайман з подорожі по Східній Україні. URL: https://uamoderna.com/shafka–dok/balan–rhea–clyman–holodomor (дата звернення 20.08.2020)
Цілком очевидно, що Клайман не мала уявлення про етнічний вимір тиску Кремля. Проте вона все задокументувала чимало промовистих подробиць ситуації, побаченої у містах, містечках, колгоспах та селах, які вони відвідували. Цю подорож журналістка назвала мандрівкою «голодним краєм».
Наприкінці вересня 1932 р. газета «The Evening Telegram» (Івнінг телеграм») в Торонто, опублікувала заяву про те, що її власна кореспондентка у Москві Ріа Клайман (Rea Clyman) зазнала звинувачень як «буржуазна порушниця спокою» й її було депортовано з СРСР. Дану новину активно передруковували канадська та американська преса.
Рію Клайман депортували згідно вимогам режиму. Репортерку звинувачували у наклепах. Обурення комуністичних чиновників викликали статті про повстання та голодні бунти в СРСР. Цей репортаж був опублікований в газеті «London Daily Express», для якої (як і для Toronto Telegram) Ріа Клайман працювала як московська кореспондентка.
Після депортації з СРСР, Клайман написала докладний звіт про своє відрядження, частина якого була оприлюднена на початку листопада 1932 р. в газеті «Daily Express»; її спогади (розділені 21 частину) надрукувала «Toronto Telegram» у період між 8 травня та 9 червня 1933 р. Чудово розуміючи, що їй більше ніколи не дозволять відвідати СРСР, Клайман не стримувала себе у висловленні обурення неймовірними звірствами, вчиненими режимом. Вона викривала кремлівські брехливі заяви про «побудову багатого і сучасного суспільства загальної рівності, яке незабаром наздожене і затьмарить найбільш розвинуті буржуазні демократії капіталістичного Заходу».
Отже, Ріа Клайман стала однією з перших іноземних журналісток, що познайомилася не з пропагандистською стороною радянської дійсності, а побачила правду реального життя – Голодомор та репресії. Вона не побоялася написати про пробачене. Світова спільнота дізналася про радянську повсякденність, сповнену страхом, муками голоду, знущаннями над людською гідністю.
Шугальова Інна
старший науковий співробітник відділу історичних досліджень Голодомору-геноциду
Інституту дослідження Голодомору
Національного музею Голодомору-геноциду,
кандидат історичних наук, доцент