Англійський журналіст М. Маґґерідж у 1933 р. відвідав міста та села Україні та описав побачене у своїх статтях опублікованих за кордоном як у роки Голодомору, так і пізніше. М. Маґґерідж висловлював тверде переконання, що Голодомор в Україні був спланований сталінською владою.
В розпал Голодомору іноземним журналістам фактично заборонили в’їзд до СРСР. Закордонним кореспондентам, які на той час вже перебували в СРСР, заборонили залишати межі Москви. У цей час кореспондент «New York Herald Trib’une» («Нью Йорк Ґеральд Триб’юн») П. Барнс, проінформував, що в СРСР запроваджено нові цензурні правила, згідно яких закордонним журналістам заборонялося відвідувати окремі райони СРСР (які насправді були охоплені голодом).
До СРСР допускалися лише потенційні симпатики СРСР. До їх складу зарахували й журналіста «The Manchester Guardian» («Манчестер Ґардіан») Малкольма Маґґеріджа. Працюючи в англійській газеті та симпатизуючи соціалістичній ідеології, він наочно спостерігав та критикував економічну політику англійського уряду, особливо у розпал Великої економічної депресії. Малкольм Маґґерідж кілька разів мав нагоду відвідати СРСР. М. Маґґерідж у своєму щоденнику записав: «Вони всі (західні кореспонденти) тільки й говорили про голод і всі намагалися дістатися на місце голоду. Але добитися туди було нелегко. І я тоді зробив те, що робив в інші періоди свого життя, – я постарався просто сісти на поїзд і туди поїхати… Також між закордонними журналістами було чимало відвертих розмов, характерних своєю великою інформативністю та дуже реалістичною оцінкою становища. Лише два чи три з них базікали з партійних позицій. Один був кореспондентом «New Republic» («Нью Ріпаблік») і автором книжки «Червоний хліб». Та вони, очевидячки, були витвором режиму».
Під час візитів до різних регіонів, він констатував, що внаслідок більшовицької політики хлібні регіони охоплені голодом. Причину цього він вбачав у колективізації. «Голод – це слово, яке я чув скрізь. Селяни благали перевезти їх бодай на одну станцію, подеколи їхні тіла опухали від браку харчів, і це було жахливе видовище», – писав Маґґерідж у статті «Голод в Україні. Нещасні землероби», що вийшла у «The Manchester Guardian» 27 березня 1933 р.
У випуску газети «Mornin Post» («Морнінґ Пост») від 6 червня 1933 р., Маґґерідж охарактеризував становище в Україні: «Якби ви відвідали тепер Україну… фермери, заморені голодом, з напухлим тілом, мають невимовно жалюгідний вигляд. Ви дізнаєтеся, якщо запитаєте їх, що вони не бачили хліба впродовж останніх трьох місяців, лише картоплю та трохи пшона, і що тепер вони рахують картоплини по одній, бо знають, що не буде нічого іншого їсти до літа, якщо тоді щось буде. Вони вам скажуть, що багато людей вже померли з голоду, що багато й далі вмирає кожного дня, що тисячі були розстріляні владою, а сотні тисяч заслані, що для них є злочином, за який карають на смерть без суду, мати в хаті зерно. Вони вам усе це розкажуть, одначе, лише тоді, коли поблизу не буде якогось вояка чи незнайомої людини. Села, спустошені більшовиками, були невимовно жахливі тому, що цьому спустошенню не видно було кінця».
У більш пізніх інтерв’ю, Маґґерідж висловлював тверде переконання, що голод в Україні мав штучний характер. Він був навмисне спланований та став наслідком сталінської колективізації.
Отже, Сталін та його оточення запроваджували жорстку інформаційну блокаду щодо Голодомору в Україні. Сталін та його поплічники категорично заперечували смерті мільйонів людей від голоду. Вони маніпулювали публічною думкою, за оприлюднення інформації про голод в Україні, карали репресіями. Проте, незважаючи на пресинг та залякування, частина іноземних дипломатів, ряд журналістів не побоялися сказати правду про Голодомор в УСРР. Світ дізнався про злочин Сталіна.
При написанні статті використані матеріали опубліковані на веб-ресурсі Українського інституту національної пам’яті у статі «Люди правди: Малкольм Маґґерідж».
Шугальова Інна
старший науковий співробітник відділу історичних досліджень Голодомору-геноциду
Інституту дослідження Голодомору
Національного музею Голодомору-геноциду
Кандидат історичних наук, доцент