Інститут Дослідження Голодомору

Про нас

Інститут дослідження Голодомору створено в 2018 році як філіал Національного музею Голодомору-геноциду на запит українського суспільства. Він є першою державною інституцією, яка займається комплексним дослідженням злочину комуністичного тоталітарного режиму – Голодомору-геноциду. Основними завданнями Інституту є здійснення наукових досліджень з історії Голодомору-геноциду української нації, зокрема передумов, вчинення, пролонгованих наслідків (політико-правових, соціально-демографічних, суспільно-економічних, трансґенераційних, медичних, психологічних та ін.), а також з історії масових штучних голодів 1921–1923 рр. та 1946–1947 рр.

В Інституті працює 21 провідний фахівець із тематики Голодомору-геноциду, з яких 6 докторів історичних; 1 – юридичних наук; 8 кандидатів історичних; 2 – економічних; 1 – географічних наук. Плідну науково-дослідну роботу проводять доктори наук Д. Білий, В. Василенко, В. Марочко, О. Мовчан, С. Маркова, Н. Романець, В. Сергійчук; кандидати наук Д. Байкєніч, І. Батирєва, А. Козицький, Н. Петрова, Р. Подкур, С. Старовойт, Р. Теслюк, І. Шугальова. Науковці Інституту, використовуючи міждисциплінарний підхід, враховуючи напрацювання істориків, політологів, демографів, соціологів, психологів та інших фахівців, досліджують втрати, динаміку, рух населення, міграційні процеси, репресії, опір, зміни соціальної, національної, етнодемографічної структури, правові обставини вчинення злочину геноциду.

Протягом двох років науковці Інституту опрацювали значну джерельну базу у 3 центральних, 8 обласних, 1 галузевому архівах  (105 фондів,  273 описи, 1010 справ, 11 500 аркушів); масив наукових досліджень українських і закордонних учених; мартирологи; сотні спогадів із метою узагальнення, систематизації та оприлюднення матеріалів. Також з’ясовано імена місцевих «активістів», уповноважених, виконавців злочину Голодомору-геноциду. Науковці Інституту корелюють власні дослідницькі практики із сучасними науковими концепціями у вивченні різних ознак злочину геноциду українців та його наслідків. Активно працюють над науково-дослідною темою «Голодомор-геноцид: історико-правові, соціально-демографічні, психологічні, культурні наслідки та комеморативні практики», яка має бути завершена до 90-х роковин Голодомору-геноциду.

Інститут є ініціатором та співорганізатором проведення Міжнародної науково-практичної конференції «Проблема екзистенційного вибору під час Голодомору-геноциду» (м. Київ, листопад 2019 р.); ІV Міжнародної науково-практичної конференції «Міждисциплінарні підходи у дослідженні Голодомору-геноциду» (м. Київ, листопад, 2020 р.); Всеукраїнської науково-практичної конференції «Поділля в добу непу 1921–1928 рр.» (м. Хмельницький, 2020 р.); міжнародного наукового онлайн-семінару «Голодомор. Проблематика визнання трагедії у світі» (м. Черкаси, 4 грудня 2020 р.) та ін.

 

Загалом співробітники Інституту взяли участь у роботі 21 конференції, 15 круглих столах, 5 форумах, 6 панельних дискусіях: Національний форум «Українська державність: витоки, етапи становлення та розвитку (м. Київ, квітень 2019 р.); Міжнародна наукова конференція «Степова Україна ХІХ–ХХ століття» (м. Запоріжжя, травень 2019 р.); семінар-конференція «Голодомор 1932–1933 рр.: краєзнавчий контекст. Проблеми дослідження та суспільного розуміння» (м. Львів, вересень 2019 р.); Національний круглий стіл «В єдності сила» (м. Одеса, 2020 р.) та ін., а також у науково-пошукових експедиціях Національного музею Голодомору-геноциду.

Науковці Інституту у 2020 р. опублікували 19 наукових статей із тематики Голодомору-геноциду. Також підготували до друку перший в Україні навчальний посібник для вчителів історії та громадянської освіти «Голодомор 1932–1933 рр. – геноцид української нації»; археографічне видання «“Чорні дошки” України. Чернігівська область» (у збірнику представлено понад 600 архівних документів та інформаційних матеріалів про застосування репресії занесення на «чорну дошку», на підставі зібраних матеріалів уперше в Україні створено найбільший перелік об’єктів, які занесені на «чорні дошки», ці об’єкти нанесено на спеціально створені карти районів тогочасної Чернігівської області (36 карт); збірку документів «Голодомор геноцид 1932–1933 рр. у Дніпропетровській області: масштаби, наслідки»; збірник наукових та науково-методичних праць «Міждисциплінарні підходи у дослідженні Голодомору-геноциду».

Інститут спільно з історичним факультетом Київського національного університету імені Тараса Шевченка розробили навчальну програму факультативного курсу «Голодомор 1932–1933 років як геноцид українського народу» для учнів 10–11 класів.

За ініціативи Інституту організовано гуртки з вивчення Голодомору-геноциду у Хмельницькій гімназії №1 імені Володимира Красицького та Хмельницькому торговельно-економічному коледжі КНТЕУ, також ці заклади освіти стали базою для апробації згаданого вище навчально-методичного посібника «Голодомор 1932–1933 рр. – геноцид української нації».

 

Спільно з Національним музеєм Голодомору-геноциду та у співпраці з Національним університетом імені Тараса Шевченка організовано літню і зимову історичні школи «Голодомор: знати, щоб жити».

Науковці Інституту плідно співпрацюють із вищими навчальними закладами України; презентують результати своїх досліджень на вебсайті Інституту та в соцмережах: Twitter, Telgramm, Facebook.

Активною є міжнародна робота Інституту. Проводяться вебінари із провідними фахівцями з тематики Голодомору-геноциду: професором Квебецького університету в Монреалі Романом Сербіним, науковцями університету м. Індіана Ukrainian studies Organization at Indiana University, Коледжем Бернардинців (Collège des Bernardins). Продовжується плідна співпраця із Світовим Конгресом Українців та Фундацією Українського Голодомору-геноциду (Чикаго, США).

Науковці Інституту займають активну громадянську позицію, є лідерами суспільної думки, ведуть діалог із громадянським суспільством, як от інтерв’ю у пресі, на телебаченні, радіо, читання публічних лекцій тощо.

У липні 2020 р. Інститут очолила докторка історичних наук, доцентка, почесна професорка МКА, відмінниця освіти України, членкиня Національної спілки краєзнавців України Світлана Маркова. Авторка 128 статей, 4 монографій; 4 навчально-методичних посібників; співавторка 3 підручників, зокрема з історії України та Культурології; 4 монографій у співавторстві. Загальна кількість публікацій на тему Голодомору-геноциду становить 78 наукових статей; 2 розділи (у співавторстві) у «Національній книзі пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні (Хмельницька область)»; 2 одноосібні і 2 монографії у співавторстві. Нагороджена відзнакою РНБОУ ІІІ ступеня; відзнакою МОН України «За наукові досягнення»; лавреатка премії «За подвижництво у державотворенні імені Якова Гальчевського».

Діяльність Інституту дослідження Голодомору спрямована на діалог та плідну науково-дослідну роботу, що сприятиме поглибленню знань суспільства про Голодомор-геноцид, вчинений комуністичним тоталітарним режимом.