Тривалий час в українській історіографії панувала думка, що головною причиною голоду в Україні напочатку 1920-х рр. була посуха. Та чи насправді це так?
У березні 1921 р. Х з’їзд РКП(б) затвердив постанову про заміну продрозкладки продподатком, але, через нестачу продовольчих запасів для постачання міст, його впровадження було відкладено до нового врожаю, а розмір продрозкладки скорочено. В Україні головною метою збереження реквізиційних методів хлібозаготівель залишалось безперебійне постачання продовольством російських міст. Навіть в умовах посухи і недороду в хліборобних губерніях УСРР.
Ігноруючи реальне становище в Україні, Кремль заявляв «про надзвичайно важкий продовольчий стан виключно у пролетарських центрах Росії, червоних столицях Москви і Пітера» та наполягав на посиленні відправки українського збіжжя на Північ.
Вимоги щодо збільшення вивозу хліба з України рівною мірою торкались і неврожайних губерній. Завдання, що покладались на них, були фантастичними, а їх здійснення загрожувало голодом. Це підтверджує протокол засідання Миколаївського губвиконкому (губернського виконавчого комітету) від 22 червня 1921 р. про продовольче становище в губернії та хід виконання червневого наряду на вивезення з Миколаївщини 1575 тис пудів зерна на Північ. У документі наголошувалося на нездійсненності цього завдання через обмежені зернові ресурси губернії та загрозу голоду у разі його виконання. Небезпека пояснювалося тим, що внаслідок часткового виконання наряду за дві декади червня – вивезення на Північ 500 тис. пудів зерна, в губернії залишився 1 млн. пудів. Але, через необхідність постачання хлібом мешканців губернії, хоча б на рівні мінімальних потреб, що обраховувалися в 800 тис. пудів, наявна кількість зерна не дозволяла покрити борг по вивезенню зерна з Миколаївщини без припинення продовольчого постачання двох дивізій, розташованих на території Миколаївщини, та цивільного населення. Щоб не залишати їх без хліба, губвиконком запропонував опродкомгубу (особливому продовольчому губернському комітету) порушити перед центром клопотання про зменшення розміру заборгованості по червневому наряду до 250 тис. пудів збіжжя. Тобто до кількості, що мала б залишитися за умовою мінімального задоволення продовольчих потреб губернії. Зважаючи на жорстокий неврожай, губвиконком доручив опродкомгубу звернутися до вищих органів з проханням про анулювання липневого наряду на вивезення зерна. До розв’язання цього питання, пропонувалось зняти з державного постачання все «неробітниче населення» та «продовжити форсований вивіз зерна в центр».
Неодноразові клопотання миколаївського опродкомгубу не булі задоволені. 29 червня 1921 р. політбюро ЦК КП(б)У вирішило віддати властям Миколаївщини лише 200 тис. пудів зерна, а що зверху, – вивезти. Селяни Миколаївщини залишись без запасів збіжжя, що зберігались на випадок недороду.
О. Мовчан
провідний науковий співробітник
Інституту дослідження Голодомору
Національного музею Голодомору-геноциду