Наталя РОМАНЕЦЬ
провідний науковий співробтник
Інституту досліджень Голодомору, д.і.н., професор
Мета дослідження полягає у висвітленні процесу підготовки та здійснення чистки сільських парторганізацій Васильківського, Великолепетиського та Солонянського районів Дніпропетровської області як складової репресивних акцій влади під час хлібозаготівельної кампанії 1932/33 р.
Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, усебічності. Для реалізації мети були застосовані порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний, історико-генетичний методи. Опрацювання архівних документів здійснено завдяки методам джерелознавчого та герменевтичного аналізу.
Висновки. Необхідність проведення партійної чистки в Солонянському, Васильківському та Великолепетиському районах, які мали найнижчі показники виконання хлібозаготівель, республіканська та обласна влада обґрунтувала потребою ліквідувати саботаж з боку сільських та районних партосередків. За офіційної версією, головною причиною саботажу стало проникнення до районної парторганізації «куркулів» і «великих землевласників», які прагнули у такий спосіб знищити колгоспну систему. Насправді, районне та сільське партійне керівництво не могло забезпечити виконання планів здачі збіжжя державі через їхню нереальність, а тому відмовлялося їх приймати та вимагало їхнього зменшення.
Метою партійної чистки була заміна «саботажників» на більш слухняних виконавців, які мали у будь-який спосіб забезпечити планові надходження селянського хліба до державних заготівельних пунктів. Також показова розправа над сільськими комуністами трьох районів області повинна була примусити інших партійців активніше вилучати збіжжя у колгоспів та одноосібників. Влада не обмежилася чисткою партосередків, перетворивши її на загальну чистку колективних об’єднань.
Чистка сільських партосередків Солонянського, Васильківського й Великолепетиського районів тривала протягом грудня 1932 р., у результаті партквитків позбавили 28,8 % членів партії. Проте масові виключення із партії, комсомолу, колективних об’єднань, накладення партійних стягнень не змогли кардинально змінити темпи хлібозаготівель у цих районах. Небажаним для влади наслідком партійної чистки стала й кадрова проблема, яка надзвичайно загострилася на селі.
Ключові слова: репресії, хлібозаготівлі, партійна чистка, Васильківський, Великолепетиський, Солонянський райони, Дніпропетровська область.
Важливою складовою масштабного терору під час хлібозаготівельної кампанії 1932/33 р. стали репресії проти виконавців хлібозаготівель: голів та членів правлінь колгоспів, сільрад, працівників райвиконкомів, бригадирів, уповноважених, секретарів партосередків. Актуальність дослідження цієї проблеми визначається тим, що її вивчення дозволяє висвітлити тему спротиву місцевого керівництва тотальному вилученню хліба в українському селі, а також встановити, ким були безпосередні виконавці сталінських настанов: слухняними «гвинтиками» державної машини чи жертвами та заручниками тоталітарної системи. Тож недивно, що протягом останніх десятиліть ця тема викликає особливу зацікавленість вітчизняних науковців, що засвідчують розвідки М. Дорошко[1], В. Даниленко[2], О. Лисенко[3]. Проте поза увагою дослідників залишився такий аспект проблеми як чистка сільських парторганізацій під час хлібозаготівельної кампанії 1932/33 р., тому пропонована стаття ставить за мету заповнити цю лакуну, висвітливши процес підготовки та проведення цієї репресивної операції на території Дніпропетровської області.
18 листопада 1932 р. політбюро ЦК КП(б)У ухвалило постанову про проведення чистки «ряду сільських парторганізацій, які явно саботують хлібозаготівлі та підривають довіру партії серед трудящих». Чистка мала охопити парторганізації Снігурівського й Фрунзенського районів Одеської області, Солонянського, Васильківського й Великолепетиського районів Дніпропетровської області[4]. Почавшись із низових партійних осередків, чистка завершувалась перевіркою членів бюро РПК і президії районних КК на відкритих партійних зборах. Керувати нею призначили Партколегію ЦКК КП(б)У[5].
Крім тотальної перевірки сільських парторганізацій п’яти районів республіки, політбюро і ЦКК КП(б)У 21 листопада 1932 р. дозволили чистку окремих партосередків, засмічених «опортуністичними елементами»[6].
Обґрунтовуючи необхідність проведення чистки сільських партосередків, республіканське керівництво використовувало сталінську концепцію «про загострення класової боротьби у міру просування до соціалізму». Так, секретар Партколегії ЦКК КП(б)У та голова Центральної комісії по чистці партії п’яти районів УСРР В. Кисельов, виступаючи у Солонянському районі, прямо заявив, що «боротьба за хліб на даному етапі з’являється класовою боротьбою». Тому чистка спрямована проти «куркулів» та «крупних землевласників», які «пролізли» до сільських партосередків, щоб «шкодити та розвалювати колгоспи». Із партії планували виключити і так званих «переродженців», тобто тих комуністів, які саботували виконання хлібозаготівель[7].
Спрямування репресивного удару проти партійців Васильківського, Солонянського та Великолепетиського районів Дніпропетровської області пояснюється передусім низькими показниками виконання хлібозаготівель. Приміром, за першу половину листопаду Васильківській район виконав лише 5,8% місячного плану, причому по основній культурі – пшениці взагалі 0,4%, Великолепетиський – відповідно 5% і 1,8%, Солонянський – 0,8% і 2,4%[8]. А виконання річного плану цими районами на 20 листопада 1932 р. становило: Васильківським – 34,3%, Солонянським – 34%, Великолепетиським – 27,6% (останнє місце в області)[9].
Зазначимо, що партійно-радянське керівництво Дніпропетровщини тримало під пильним контролем перебіг хлібозаготівель у вказаних районах з самого початку заготівельної кампанії. Так, вже у постанові бюро Дніпропетровського обкому КП)б)У від 17 вересня 1932 р. наголошувалось, що Васильківський, Солонянський та Великолепетиський райони «протягом всього часу хлібної кампанії проявляють обурливу бездіяльність, зовсім не заготовляючи хліба, досі здали з кожного га по 2,5–4–5 пудів». Низькі темпи заготівель у цих районах, на думку партійних очільників Дніпропетровщини, призвели до того, що «область у цілому весь час різко відстає у хлібозаготівлях»[10].
1 листопада 1932 р. бюро Дніпропетровського обкому КП)б)У ухвалило спеціальну постанову «Про стан хлібозаготівель по Васильківському району», в якій звинуватило керівників району в опортунізмі, потуранні «розкладницькій діяльності куркульських і рвацьких елементів». Від парторганізації району вимагали виявити хлібні ресурси для забезпечення виконання заготівель: перевірити «правильність видачі авансів, якість збирання й молотьби, облік витрачання обмолоченого й необмолоченого хлібу»[11].
Партійне керівництво Дніпропетровської області застосувало до районів– «саботажників хлібозаготівель» і «чорнодошечні» методи впливу. Так, 4 листопада 1932 р. бюро Дніпропетровського обкому КП(б)У ухвалило рішення про занесення на «чорну дошку» Солонянського району, яке передбачало застосування всього комплексу «чорнодошечних» репресивних заходів»: припинення державної та кооперативної торгівлі, вивезення із крамниць всіх товарів, припинення кредитування та стягнення з колгоспів і одноосібників всіх раніше виданих кредитів та інших фінансових позик. У колективних об’єднаннях, кооперативних та державних установах району передбачалося провести чистку від «контрреволюційних елементів». Обласна прокуратура та суд повинні були протягом п’яти днів розглянути всі справи про крадіжки колгоспної власності, опублікувавши свої рішення у районних та обласних газетах. Також обком вирішив звернутися ЦК и ЦКК з проханням організувати чистку Солонянської парторганізації для виключення із лав КП(б)У тих, хто об’єднався з «куркульськими організаторами саботажу хлібозаготівель»[12].
Окрім Солонянського району, згідно з рішенням бюро Дніпропетровського обкому КП(б)У від 9 листопада 1932 р. на «чорну дошку» потрапили ще Васильківський та Великолепетиський[13]. Показово, що ці райони занесли на «чорну дошку» ще до запровадження цього заходу на всеукраїнському рівні.
Паралельно з розгортанням «чорнодошечної» екзекуції обласне керівництво вирішило завдати удару й по партійній лінії. 11 листопада 1932 р. Дніпропетровський обком КП(б)У звернувся до ЦК КП(б)У з доповідною запискою, в якій запропонував провести чистку партосередків і колгоспів шести районів області: Великолепетиського, Солонянського, Верхньодніпровського, Васильківського, Оріхівського, звинувативши їхнє керівництво у зриві не лише хлібозаготівель, але й посівної кампанії та мобілізації коштів[14].
Ще однією причиною партійної чистки цих районів став спротив партійно-радянського та колгоспного керівництва прийняттю та виконанню хлібозаготівельних планів. Свої відмови вони, як правило, пояснювали їхньою нереальністю. Так, голова Великолепетиського райвиконкому Репченко напередодні хлібозаготівель заявив: «План доб’є район, його не можна виконати, він зовсім нереальний. Через два місяці будуть писати в газетах, як Великолепетиський район відстає з виконанням хлібозаготівель»[15] (між іншим, насправді так і сталося).
А очільники Солонянського району: секретар райкому Л. Сердюченко і голова райвиконкому І. Макаров на початку листопада 1932 р. «обґрунтовували перед обкомом необхідність зменшити план хлібозаготівель на … 60 відс.». Як зазначалось у передовій статті газети «Зоря», «вони обґрунтовували своє клопотання посиланнями на колонки цифрових викладок»[16], тобто даними врожайності зернових культур та посівних площ.
На Солонянщині проти виконання хлібозаготівель виступав і секретар Березнюватського партосередку Вискарька, а голова артілі «Хлібороб» Бабенко заявив: «Я краще кину партквиток, а не вивозитиму хліб»[17].
Аналогічною була ситуація і в Васильківському районі, де у колгоспі «Тарасівка» на початку вересня 1932 р. кандидатська група ухвалила таку постанову: «Виконавши хлібоздавання на 30 відс., припинити далі хлібоздачу, бо хліба не вистачає навіть на насіння»[18].
Під час третього зменшення плану хлібозаготівель у Дніпропетровській області керівники цих районів вимагали від обкому «знизити плани у 2–3 більше», ніж пропонувала обласна влада. Наприклад, Великолепетиський район вимагав знижки на 17 000 т, а отримав лише на 6000 т, Солонянський – на 23 040 т і 12 000 т відповідно, Васильківський на 27200 т і 1100 т[19].
Про активний спротив сільських комуністів прийняттю хлібозаготівельних планів свідчить і зрив по декілька разів загальних зборів колгоспників, на яких вони затверджувалися.
За допомогою чистки партійне керівництво республіки прагнуло замінити колгоспних та сільських очільників, які чинили спротив виконанню хлібозаготівель, на слухняних, які мали забезпечити вилучення збіжжя у селян. Про масштабність намірів влади, прагнення кардинально оновити склад правлінь колективних об’єднань, МТС, сільрад, кооперації свідчить чисельність кадрового резерву, підготовленого райкомами напередодні чистки. Наприклад, у Васильківському районі кадровий резерв складав 60–70 осіб, тобто таку кількість комуністів планували виключити з партії та звільнити з посад. Зокрема, збиралися замінити 10 голів сільрад із 26, 25–30 голів колгоспів із 57, 15 секретарів партосередків із 40, 5 голів кооперації із 20, 7 помічників директора МТС із 11[20].
Для проведення чистки постановою ЦКК КП(б)У від 22 листопада 1932 р. створювалися спеціальні комісії: по Васильківському району у складі С. Синайського (голова), М. С. Богданова, Є. Т. Семічева; Великолепетиському – Ф. Р. Марченко (голова), С. В. Коханський, Т. А. Бавченко; Солонянському – Я. Я. Томашуна (голова), Д. І. Стаханова, С. Т. Ларіна[21].
Масштабна чистка сільських парторганізацій республіки почалася 1–3 грудня 1932 р. Процедура перевірки партосередків була наступною. Спочатку до села направляли уповноважених – інструктора ЦКК та представника обкому, які до приїзду комісії вивчали склад партосередків, роботу колгоспів, сільрад, збирали інформацію про сільських комуністів. Потім вже члени комісії знайомилися з господарським станом колгоспів, перебігом хлібозаготівель, молотьби, переобмолоту, їхньою якістю, витратами хліба. Отримані данні обговорювалися і перевірялися на загальних зборах колгоспників. Але після проведення чистки перших партосередків комісії, зокрема у Великолепетиському районі, відмовилися від проведення загальних зборів, оскільки присутні на них селяни (від 200 до 500 осіб) годинами мовчали, а не виступали із обвинувачувальними промовами, як на це розраховували представники влади. Нерідко загальні збори тривали до 4–5 години ранку, іноді безперервно протягом двох діб, але безрезультатно[22].
Пасивність селян члени комісії пояснювали їхньою участю в крадіжках колгоспного хліба: «Майже кожний колгоспник якусь частину хліба поцупив в колгоспі». А мовчання на зборах партійців тлумачили як доказ їхньої протидії виконанню хлібозаготівель: «Майже кожний комуніст, якщо не виступав відкрито на зборах, то у приватному порядку проявляв свій спротив хлібозаготівлям»[23].
Великолепетиська комісія зазначала, що настрої комуністів «прибиті», «всі чекають на удар». Деякі партійці, усвідомлюючи нереальність планів, прямо говорили членам комісії, як керівники Дубовиківських колгоспів Васильківського району: «Ми не куркулі і не опортуністи, а плану не виконаємо, бо хліба немає». Окремі партійці, розуміючи неминучість застосування до них репресій, з певним фаталізмом заявляли: «Висилати хай висилають, аби хліба видавали»[24].
Тому загальні збори колгоспників замінили закритими зборами активу села, причому запрошували на них лише перевірених активістів. Тільки після цього починалася чистка сільських партосередків.
Рішення комісій, зокрема Великолепетиської, негайно оголошувались на зборах лише у тих випадках, якщо вичищених партійців збиралися заарештувати та судити. Тим комуністам, яких залишали в партії і до яких застосовували інші стягнення, рішення повідомляли після закінчення чистки всього партосередку. Комісія вважала, що стан невизначеності, в якому перебувають партійці до оголошення результатів чистки, примусить їх наполегливіше працювати на хлібозаготівлях, бо якщо дізнаються, що «прочистили, залишили в партії, то боятися нічого»[25].
Архівні документи свідчать про масштабність чистки. Так, із Григорівського партосередку Васильківського району виключили 8 комуністів із 14, звинувативши, що нібито всі вони були «активними учасниками махновських банд»[26]. Із партосередку Дебальцевської сільради Васильківського району вичистили 7 комуністів та кандидатів партії із 17, причому шістьох виключених вирішили депортувати «як політично небезпечний елемент»[27].
Виключених із партії комуністів звинувачували не лише у «розбазарюванні хліба, зриві виконання хлібозаготівель, розвалі колгоспів», але й в аморальній поведінці: пияцтві, розпусті. Проступком вважалася навіть оренда житла у дружини розкуркуленого, не кажучи вже про одруження на доньці куркуля[28].
Зазначимо, що деякі комуністи ще до початку чистки вже були репресовані за хлібозаготівельними справами. Наприклад, голову артілі ім. ВКП(б) Дебальцевської сільради Васильківського району І. Литвиненко засудили на рік примусових робіт за неоприбуткування зерна. А голова правління комуни «Зоря» виселка Чапліно Васильківького району Т. Касьян, якого комісія виключила з партії, вже був заарештований ДПУ «за саботаж хлібозаготівель». Тому окремі комуністи, розуміючи, що їх очікує, вирішили не чекати на чистку і втекли із села, як колишній секретар партосередку Новогригорівської сільради Васильківського району С. Колесник[29].
Більшість селян співчували «вичищеним» із партії. Голова Великолепетиської комісії Марченко скаржився, що комісія змушена працювати в умовах нездорових настроїв колгоспників, які заявляли: «Чистять гарних людей, які захищають колгосп, колгоспників, і одноосібників»[30].
Разом з тим мешканці села підтримували чистку у тих випадках, коли притягували до відповідальності сільських активістів та колгоспне керівництво, які проявляли особливу завзятість під час вилучення у селян збіжжя: проводили масові обшуки, застосовували фізичні методи впливу на нездавців хліба. Як зазначали члени Великолепетиської комісії, ця частина селян «зловтішалась, що, мов, розрахуються з тими, хто на них тиснув»[31].
Проявляли під час чистки солідарність і самі партійці. Так, члени Дебальцевського партосередку намагалися «прикрити», не видати інших[32]. А комуністи Григорівського партосередку Васильківського району на всі питання членів комісії відповідали: «Не знаю». Члени комісій з чистки визнавали, що їм допомогали лише уповноважені з хлібозаготівель, причому лише ті, кого відрядили недавно[33].
На практиці влада не обмежилася чисткою партосередків, перетворивши її на загальну чистку колективних об’єднань Солонянського, Васильківського та Великолепетиського районів. Здійснювалася тотальна перевірка колгоспів та радгоспів, передусім їхнього управлінського апарату, з метою виявлення в їхньому складі «куркульсько-ворожих елементів». І зрозуміло, що «куркульські агенти» були викриті. Великолепетиська комісія, приміром, повідомляла, що в кожному колгоспів «вичищали» від 5 до 8–10 «куркулів». Всього, у Великолепетиському районі під час чистки із колгоспів було виключено 328 селян, яких визнали куркулями, звільнено 6 рахівників та 26 членів правлінь колгоспу. Останніх було притягнуто і до кримінальної відповідальності[34].
А Дніпропетровський обком КП(б)У 30 грудня 1932 р. звітував, що у Васильківському районі лише за два тижні виявили і виключили із колгоспів 200 «куркулів». У селі Дебальцево цього району нібито всі колгоспи були «засмічені» куркулями (від 10 до 30 в кожному), які «захопили основні керівні та господарські посади (біля молотарок, вагарів, комірників, рахівників, візників тощо»), тобто «влаштовувались там, де можна було вільно красти хліб» [35]. Тому комісія провела чистку керівництва колгоспів цього села: голів правлінь артілей «Весела долина» Д. Сербіна, ім. ВКП(б) І. Литвиненка, «Червоний маяк» Г. Буланого, а також голову сільради Ф. Томаса не лише позбавили партквитків, але й вирішили депортувати[36].
Головною метою чистки парторганізацій Солонянського, Великолепетиського та Васильківського районів було забезпечення виконання хлібозаготівель. Тому комісії з чистки вимагали від керівництва колгоспів та партосередків назвати конкретні терміни закінчення хлібозаготівель, і доки тривала чистка перевіряли їхнє виконання. Якщо у хлібозаготівлях не відбувалося зрушень, очільників колективних об’єднань виключали з партії.
Великолепетиська комісія вважала, що їй вдалося прискорити темпи заготівель: якщо за п’ять місяців район виконав лише 29% річного плану, то після місяця чистки показники зросли до 49%[37]. Проте постанова ЦК КП(б)У від 20 грудня 1932 р. визнавала, що «проведення чистки не створило рішучого переламу в ході хлібозаготівель»[38].
Результати чистки були наступними: в Солонянському, Васильківському й Великолепетиському районах Дніпропетровської області партквитків позбавили 28,8 % членів партії, а 16,4 % комуністів отримали стягнення. Із 356 осіб керівного складу низових осередків 180, або половину, виключили з партії[39]. Наймасштабнішого кадрового удару зазнала Васильківська районна парторганізація, яка недорахувалася майже кожного третього свого члена.
Серед «вичищених» більшість складали комуністи, прийняті до лав партії протягом 1930–1932 рр., тобто під час суцільної колективізації – 80,4% виключених[40]. Переважно це була малоосвічена сільська молодь. Влада пояснювала виключення цього поповнення тим, що у ці роки «куркуль найбільше пролазив до партії, а актив, відданий партії, був поставлений далеко від неї»[41].
Разом з тим республіканське та обласне керівництво було змушене визнати, що більшість сільських комуністів не працювало у колгоспних бригадах, займаючи різноманітні керівні посади, а відтак вони втратили зв’язок з рядовими колгоспниками, перебували «осторонь від колгоспного виробництва». Приміром, із 306 членів Великолепетиської партійної організації лише 70 членів та кандидатів партії були задіяні у колгоспному виробництві (23%)[42], а у Васильківській – 71 партієць (9,1%)[43]. Показовою була ситуація й у партосередку с. Солоного, де із 16 комуністів жоден не працював у колгоспних бригадах[44].
Промовистою є характеристика цих сільських активістів, наведена в інформаційному листі організаційно-інструкторського відділу Дніпропетровського обкому партії, «колгоспники-ледарі, одноосібники без посіву, постійні сільські «говоруни», які цілими днями просиджують у сільрадах, лузгають насіння, розводять куркульські плітки, «мило» зустрічають і не менш «люб’язно» по-куркульськи обробляють політично короткозорих опортуністів, окремих представників району»[45].
Внаслідок чистки було знято з посад, виключено з партії і заарештоване все керівництво Великолепетиського району: секретар райкому КП(б)У Наводничий, голова райвиконкому Репченко, член бюро райкому КП(б)У і редактор районної газети Суржко, секретар райкому комсомолу Щепілкін. Із партії виключили районного уповноваженого в селі Миколаївка, члена бюро райкому КП(б)У Фомічова та зав. земвідділу Кужильного. Іншим членам бюро Великолепетиського райкому КП(б)У– заворгу Лупічу та агітмасу Різниченко оголосили сувору догану з попередженням, заборонили працювати на керівній районній роботі протягом двох років, «надіславши їх на село, щоб вони практичною роботою довели свою відданість партії»[46]. Крім того, у Великолепетиському районі було «виключено з партії й знято з роботи керівництво в основних селах (на 25 осередків виключено з партії 10 секретарів)»[47].
У Солонянському районі партквитків позбавили голову райвиконкому І. Макарова, секретаря райкому КП(б)У Л. Сердюченко, заворга райкому Г. Поджука. А колишньому секретарю райкому І. Нетьосіну оголосили сувору догану з попередженням та заборонили протягом двох років працювати на керівних посадах[48].
Не меншого погрому зазнала і комсомольська організація. Наприклад, із комсомольської організації Солонянського району загальною чисельністю 734 осіб було вичищено 203 членів (27,5%), серед яких 11 секретарів комсомольських осередків (32% від всієї кількості секретарів у районі). Одинадцять колишніх комсомольців, визнаних «політично небезпечними», вирішили вислати[49].
У Великолепетиському районі із 420 перевірених комсомольців виключили 105 (25%)[50]. Причому перевірка районної комсомольської організації тривала і після завершення чистки партосередків.
Внаслідок проведення чистки в Солонянському, Великолепетиському та Васильківському районах загострилася кадрова проблема. Для її вирішення з 1 грудня 1932 р. до 10 січня 1933 р. обкомом було спрямовано до цих районів на постійну партійну роботу 67 осіб, на радянську, кооперативну та іншу – 107 осіб[51]. Проте це не покращило ситуацію з управлінським апаратом колгоспів і сільрад, оскільки новопризначені посадовці або відмовлялися їхати, або тікали із села. Так, категорично відмовилися виїхати на постійну роботу до Васильківського району відряджені обкомом «для посилення керівництва» В. С. Уласюк та Г. Р. Шульц. Постановою партколегії Дніпропетровської обласної контрольної комісії від 4 січня 1933 р. їх було виключено з партії за дезертирство[52]. А у Великолепетиському районі було зафіксовано п’ять випадків втеч голів сільрад, колгоспів та секретаря партосередку[53].
Інструктор Дніпропетровського обкому КП(б)У Крячун нарікав «на надзвичайно низьку якість надісланих робітників району». Більш того, новопризначених партійців належним чином не перевіряли. Тому, приміром, із Запоріжжя до Великолепетиського району направили на посаду секретаря партосередку Блехмана, про якого у газеті «Червоне Запоріжжя» було надруковано великий критичний допис, в якому його називали «шкурником»[54].
Чистка партосередків п’яти районів України стала генеральною репетицією масштабної чистки всієї партійної організації республіки, організованої у 1933 р. Секретар ЦК КП(б)У П. Постишев у промові на листопадовому (1933 р.) об’єднаному пленумі ЦК і ЦКК КП(б)У охарактеризував перші, попередні результати цієї чистки: із 120 тисяч членів та кандидатів партії, які пройшли перевірку на 15 жовтня 1933 р., було виключено 27500 осіб (23%)[55].
Чистка партії переросла в кадрову чистку районної влади. Протягом перших десяти місяців 1933 р. замінили 237 секретарів райкомів, 249 голів райвиконкомів і 158 голів районних контрольних комісій. До районів на керівну роботу направили 1340 осіб[56].
Кадрова чистка відбувалася і в колгоспах України, керівництво яких поповнили 10 тис. «міцних, перевірених більшовиків», зокрема 3 тис. були призначені на посади голів колгоспів, секретарів осередків і парторгів колгоспів[57].
Підсумовуючи, зазначимо, що необхідність проведення партійної чистки в Солонянському, Васильківському та Великолепетиському районах, які мали найнижчі показники виконання хлібозаготівель, республіканська та обласна влада обґрунтувала потребою ліквідувати саботаж з боку сільських та районних партосередків реалізації державної господарсько-політичної кампанії. За офіційної версією, головною причиною саботажу стало проникнення до районної парторганізації «куркулів» і «великих землевласників», які прагнули у такий спосіб знищити колгоспну систему. Саме ці антирадянські елементи нібито змогли заручитися підтримкою окремих несвідомих комуністів, так званих «переродженців», і спільно протидіяли виконанню хлібозаготівель. Насправді, районне та сільське партійне керівництво не могло забезпечити виконання планів здачі збіжжя державі через їхню нереальність, а тому відмовлялося їх приймати та вимагало їхнього зменшення.
Метою партійної чистки була заміна «саботажників» на більш слухняних виконавців, які мали у будь-який спосіб забезпечити планові надходження селянського хліба до державних заготівельних пунктів. Також показова розправа над сільськими комуністами трьох районів області повинна була примусити інших партійців активніше вилучати збіжжя у колгоспів та одноосібників. На практиці влада не обмежилася чисткою партосередків, перетворивши її на загальну чистку колективних об’єднань.
Чистка сільських партосередків Солонянського, Васильківського й Великолепетиського районів тривала протягом грудня 1932 р., у результаті партквитків позбавили 28,8 % членів партії. Проте масові виключення із партії, комсомолу, колективних об’єднань, накладення партійних стягнень, депортації виключених партійців не змогли кардинально змінити темпи хлібозаготівель у цих районах, що було змушене визнати і республіканське керівництво. Небажаним для влади наслідком партійної чистки стала й кадрова проблема, яка надзвичайно загострилася на селі.
References
- Borysenko,, Danylenko, V., Kokin, S., Stasiuk, O., Shapoval, Yu. (Сomps.). (2008). Rozsekrechena pam’iat’: Holodomor 1932 – 1933 rokiv v Ukraini v dokumentakh GPU–NKVD. Kyiv: Vyd. dim «Kyievo-Mohylianska akademiia» [in Ukrainian].
- Danylenko, V. (2003). Partijno-radians’kyj aktyv u roky Holodomoru: Orikhivs’ka sprava. In Smolij, V. (Ed.). Holod 1932–1933 rokiv v Ukraini: Prychyny ta naslidky. Kyiv: Naukova dumka, 61–629 [in Ukrainian].
- Doroshko, M. (2003). Kompartijno–radians‘ka nomenklatura v umovakh holodomoru. In Smolij, V. (). Holod 1932–1933 rokiv v Ukraini: Prychyny ta naslidky. Kyiv: Naukova dumka, 606–618 [in Ukrainian].
- Lysenko, O. (2012). Sil’s’ki aktyvisty: formuvannia sotsial’noi hrupy, typy povedinky ta metody roboty. In Kovalenko, O., Podkur, R., Vasyl’iev, V., Lysenko, O. (Сomps.). Nastroi ta povedinka naselennia Chernihivschyny v umovakh stalins’koi revoliutsii «zghory». 1928–1938. Chernihiv: Vydavets’ Lozovyj V. M., 40–62 [in Ukrainian].
- Pyrig, R. (Сomps.). (2007). Holodomor 1932–1933 rokiv v Ukraini: Dokumenty i matererialy. Kyiv: Vyd. dim «Kyievo-Mohylianska akademiia» [in Ukrainian].
Romanets N. Party «cleansings“ as a component of repressive measures during the grain procurement campaign of 1932/33 (on the example of Dnipropetrovsk region).
The purpose of the article is to highlight the process of preparation and implementation of «cleansings» of village party organizations in Vasylkivsky, Velykolepetysky and Solonyansky districts of Dnipropetrovsk region as part of state repressive actions during the grain procurement campaign of 1932/33.
The methodology of research is based on the principles of historicism, scientificity, comprehensiveness. Сomparative-historical, comparative-historical, historical-genetic methods were used to achieve the goal of this research. The processing of archival documents is carried out due to the methods of source and hermeneutic analysis.
Conclusions. The need for party «cleansings» in Solonyansky, Vasylkivsky and Velykolepetysky districts, which had the lowest implementation of grain procurement, the republican and regional authorities justified the need to eliminate sabotage of village and local party committees. According to the official version, the main reason for the sabotage was the penetration of the village and local party committees “kulaks” and “large landowners”, who sought in this way to destroy the collective farm system. In reality, the district and village party leaderships could not enforce the state grain procurement plans because of their unreality, and therefore refused to accept them and demanded their reduction.
The purpose of the party «cleansings» was to replace the “saboteurs” with more obedient performers, who had to ensure in any way the planned receipt of peasant bread to the state procurement points. Also, the demonstrative massacre of village communists in three districts of the region was to force other party members to more actively confiscaite grain from collective farms and individual peasants. The authorities did not limit themselves to the «cleansings» of party village committees turning it into a general «cleansings» of collective farms.
«Cleansings» of the village party committees of Solonyansky, Vasylkivsky, and Velykolepetysky districts continued during December 1932, as a result of which 28.8% of party members were deprived of party tickets. However, mass expulsions from the party, the Komsomol, collective farms, and the imposition of party sanctions could not radically change the pace of grain procurement in these regions. An undesirable consequence of the party «cleansings» was the personnel problem, which became extremely acute in the countryside.
Key words: repressions, grain procurement, party purge, Vasylkivsky, Velykolepetysky, Solonyansky districts, Dnipropetrovsk region.
[1] Дорошко М. С. Компартійно-радянська номенклатура в умовах голодомору // Голод 1932–1933 років в Україні: Причини та наслідки / [редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.]. – К.: Наукова думка, 2003. – С. 606–618.
[2] Даниленко В. М. Партійно-радянський актив у роки Голодомору: Оріхівська справа // Голод 1932–1933 років в Україні: Причини та наслідки / [редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.]. – К.: Наукова думка, 2003. – С. 618–629.
[3] Лисенко О. Сільські активісти: формування соціальної групи, типи поведінки та методи роботи // Настрої та поведінка населення Чернігівщини в умовах сталінської революції «згори». 1928–1938/ [авт. вступ. ст. та упоряд.: О. Коваленко, Р. Подкур, В. Васильєв, О. Лисенко]. – Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2012. – С. 40–62.
[4] Голодомор 1932 –1933 років в Україні: документи і матеріали / НАН України; Інститут історії України / [упоряд. Р. Я. Пиріг]. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – С. 393.
[5] ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 5265, арк. 24, 31.
[6] ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 237, арк. 206.
[7] Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-19, оп. 1, спр. 294, арк. 11.
[8] Очистимо наші лави від людей, чужих справі комунізму // Зоря. – 1932. – 23 листопада.
[9] Зведення про перебіг хлібозаготівель по Дніпропетровській області (за станом на 20/XI–1932 р.) // Зоря. – 1932. – 22 листопада.
[10] Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-19, оп. 1, спр. 18, арк. 129.
[11] Про стан хлібозаготівель по Васильківському району. Постанова бюро Дніпропетровського обкому КП(б)У з 1/XI–32 р. // Зоря. – 1932. – 4 листопада.
[12] Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-19, оп. 1, спр. 19, арк. 72.
[13] Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-19, оп. 1, спр. 65, арк. 71.
[14] Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-19, оп. 1, спр. 491, арк. 95.
[15] Розсекречена пам’ять: Голодомор 1932 – 1933 років в Україні в документах ГПУ–НКВД / [упоряд. В. Борисенко, В. Даниленко, С. Кокін, О. Стасюк, Ю. Шаповал]. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – С. 197–198.
[16] Звільнившись від куркульської агентури, дійти перемог // Зоря. – 1932. – 23 листопада.
[17] Звільнившись від куркульської агентури, дійти перемог // Зоря. – 1932. – 23 листопада.
[18] Куркульських агентів геть з лав партії // Зоря. – 1932. – 23 листопада.
[19] Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-19, оп. 1, спр. 491, арк. 97.
[20] Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-19, оп. 1, спр. 93, арк. 96.
[21] Постанова ЦКК КП(б)У з 22 листопада 1932 року // Зоря. – 1932. – 23 листопада.
[22] Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-19, оп. 1, спр. 93, арк. 26.
[23] Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-19, оп. 1, спр. 93, арк. 31.
[24] Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-19, оп. 1, спр. 93, арк. 17.
[25] Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-19, оп. 1, спр. 93, арк. 48.
[26] Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-19, оп. 1, спр. 93, арк. 12
[27] Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-19, оп. 1, спр. 375, арк. 2.
[28] Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-19, оп. 1, спр. 375, арк. 11, 12.
[29] Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-19, оп. 1, спр. 375, арк. 6.
[30] Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-19, оп. 1, спр. 93, арк. 19, 32.
[31] Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-19, оп. 1, спр. 93, арк. 32.
[32] Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-19, оп. 1, спр. 93, арк. 12–13.
[33] Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-19, оп. 1, спр. 93, арк. 30.
[34] Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-19, оп. 1, спр. 93, арк. 83.
[35] Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-19, оп. 1, спр. 93, арк. 14.
[36] Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-19, оп. 1, спр. 375, арк. 2–3.
[37] Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-19, оп. 1, спр. 93, арк. 33.
[38] Про перебіг чистки Васильківської, Солонянської, Фрунзівської, Великолепетиської та Снігурівської райпарторганізацій. Постанова ЦК КП(б)У з 20. XII. 1932 року // Зоря. – 1932. – 23 грудня.
[39] Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-19, оп. 1, спр. 93, арк. 23–24.
[40] Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-19, оп. 1, спр. 93, арк. 23.
[41] Решетняк А. До підсумків чистки В.-Лепетиської парторганізації // Зоря. – 1933. – 2 січня.
[42] Вигнати куркульську агентуру з лав партії // Зоря. – 1932. – 29 листопада.
[43] Глухарьов, Бовкун. Викорчовувати куркульське коріння // Зоря. – 1933. – 29 листопада.
[44] Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-19, оп. 1, спр. 89, арк. 62.
[45] Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-19, оп. 1, спр. 93, арк. 18.
[46] З постанови комісії ЦКК КП(б)У для чистки парторганізації В.-Лепетиського району «Про районовий провід» // Зоря. – 1933. – 2 січня.
[47] Решетняк А. До підсумків чистки В.-Лепетиської парторганізації // Зоря. – 1933. – 2 січня.
[48] Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-19, оп. 1, спр. 294, арк. 19.
[49] Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-19, оп. 1, спр. 294, арк. 51–52.
[50] Решетняк А. До підсумків чистки В.-Лепетиської парторганізації // Зоря. – 1933. – 2 січня.
[51] Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-19, оп. 1, спр. 93, арк. 27.
[52] Шкурників і боягузів геть з партії. Постанова партколегії Дніпропетровської ОблКК з 4–I 1933 року // Зоря. – 1933. – 8 січня.
[53] Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-19, оп. 1, спр. 93, арк. 83.
[54] Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-19, оп. 1, спр. 93, арк. 83.
[55] Постышев П. Итоги 1933 сельскохозяйственного года и очередные задачи КП(б)У. Речь на объединенном пленуме ЦК и ЦКК КП(б)У 19 ноября 1933 г. – Партиздат ЦК КП(б)У, 1933. – С. 11.
[56] Постышев П. Итоги 1933 сельскохозяйственного года и очередные задачи КП(б)У. Речь на объединенном пленуме ЦК и ЦКК КП(б)У 19 ноября 1933 г. – Партиздат ЦК КП(б)У, 1933. – С. 12.
[57] Постышев П. Итоги 1933 сельскохозяйственного года и очередные задачи КП(б)У. Речь на объединенном пленуме ЦК и ЦКК КП(б)У 19 ноября 1933 г. – Партиздат ЦК КП(б)У, 1933. – С. 13.