Задля ствердження своєї окупації національних українських земель більшовики найперше знищували національну інтелігенцію, тих людей, які могли і були знаковими постатями у організації спротиву проведенню геноциду. На Кубані такою людиною був Кіндра́т Луки́ч Ба́рдіж (* 9 (21) березня 1868, Брюховецька, Катеринодарський округ, Кубанська область). Кіндрат Бардіж, нащадок запорожців, козацький старшина та надзвичайно поважний діяч на Кубані, визначився, як прихильник соборності українських земель,як визначний політичний та військовий діяч. Мав тісні зв’язки з українським національним рухом, завжди підтримував українську фракцію у Держдумі, був в 1918 році одним із засновників Українського Вільного козацтва, став одним із засновників «Кубанського Краю» – незалежної Кубанської Держави, орієнтованої на об’єднання з новопосталою Українською державою. К. Бардіж та два його сини – сотник Віанор і хорунжий Микола Бардіжі – сформували з кубанського козацтва Гайдамацький і Чорноморські коші, загальною чисельністю 5000 багнетів і шабель, які, за задумом Бардіжа, мали стати підмурівком збройних сил Кубані. Вільні козаки провели успішну операцію з очищення Чорноморсько-Кубанської залізниці від більшовиків. Під час наступу більшовиків на Катеринодар на початку березня 1918 року із синами та відділом кубанських козацьких старшин намагався відійти із боями до Грузії, аби там продовжити бойові дії проти червоних. Був підступно захоплений у полон в селі під Туапсе, де вони зупинилися відпочити. Спочатку на його очах розстріляли двох синів. За деякими переказами він стрибнув у море і довго плив під обстрілами, поки його не знайшли кулі вбивць. Це сталося 9 березня 1918 року. Його називали «останній запорожець».
Дмитро БІЛИЙ, завідувач відділу історичних досліджень Голодомору-геноциду Інституту досліджень Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду, професор, доктор історичних наук
На світлині – К. Бардіж (сидить праворуч) і два його сини – Віанор та Микола
