Російська Федерація здійснила проти України неспровоковану збройну агресію. Масштаб цієї агресії є безпрецедентним – таких руйнувань та людських втрат наша земля не знала від часів закінчення Другої світової війни. Російські загарбники щоденно убивають мирних українців, нищать наші міста та села.
Злочини, які Росія вчиняє сьогодні проти України, супроводжуються чорною пропагандою та брутальними фальсифікаціями. Нахабно звинувачуючи Українську державу у вигаданих порушеннях прав неіснуючого у природі “народу Донбасу”, путінський режим гарячково намагається відвернути увагу від свої справжніх злочинів.
Головною причиною, яка призвела до теперішньої ситуації, стала відсутність адекватної оцінки злочинного режиму СРСР та комуністичної ідеології, як в самій Росії, так і у світі загалом. Це, своєю чергою, спричинило спочатку символічну, а відтепер й політичну реставрацію в Росії тоталітарного режиму сталінського ґатунку. Після розпаду СРСР міжнародна спільнота визнала Російську Федерацію правонаступницею СРСР. З дотриманням усіх юридичних і дипломатичних формальностей росіянам дозволили зберегти ядерний статус та представництво в Раді Безпеки ООН.
Водночас із тим, країни Заходу, які перемогли у “холодній війні”, не стали змушувати Росію офіційно засудити комуністичну ідеологію чи принаймні вчинені СРСР злочини, які призвели до багатомільйонних жертв, глибокої соціальної та економічної деградації. Міжнародна спільнота повелася із росіянами винятково делікатно. Цивілізований світ очікував, що в міру розбудови громадянського суспільства, росіяни самі усвідомлять потребу засудити комунізм та відмежуватися від його злочинів. Однак цього не сталося.
Мільйони громадян сучасної Росії погоджуються із висловленою Путіним у квітні 2005 р. заявою про те, “розпад СРСР є найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття”. Багато росіян відмовляються засуджувати злочини Радянського Союзу через сформоване урядовою пропагандою відчуття, що це саме вони стали, буцімто, жертвами історії, це саме з ними вчинили несправедливо, позбавивши їх комуністичної держави, у якій вони народилися і виросли. Путінська пропаганда переконала росіян, що добро і зло не абсолютні категорії. Помітна частина росіян персоніфікує сьогодні в особі Сталіна образ наддержавного статусу Росії.
Війна Росії проти України завершиться неминучою поразкою Кремля. Москва змушена буде визнати свою вину і заплатити репарації за знищені українські міста та села. Однак цього буде замало. Спираючись на міжнародну підтримку антипутінської коаліції, Українська держава повинна поставити питання про визнання Росією як правонаступницею СРСР своєї відповідальності за злочини вчинені проти України та Українського народу в період 1918–1991 рр., зокрема за Голодомор 1932–1933 рр. Окремо Російська Федерація має визнати свою відповідальність за приховування злочину геноциду протягом 1992–2022 рр.
Ми вимагаємо, щоб після завершення війни Російської Федерації проти України, при підписанні відповідних угод про сплату агресором нашій державі репарацій за знищені на нашій землі матеріальні та культурні цінності, були враховані інтереси українських дослідників, які вивчають Голодомор 1932–1933 рр., масові штучні голоди 1921–1923 рр. та 1946–1947 рр. Російську сторону слід змусити взяти на себе зобов’язання передати Україні документи із колишнього Архіву президента Росії (відділу Управління інформаційного та документаційного забезпечення президента) та інших архівних збірок Росії, які стосуються підготовки та здійснення сталінським режимом Голодомору-геноциду та інших масштабних злочинів проти українців.
Непокаране зло має властивість повертатися. У 1991 р. цивілізований світ не змусив Росію пройти процес очищення від людиноненависницької ідеології і засудити усі злочини СРСР. Цієї помилки ми не повинні повторити. Росія мусить відповісти за все зло, яке вона спричинила іншим народам.
Ми переможемо!
Слава Україні!