Книги запису актів цивільного стану м. Одеси. Помер від виснаження організму 20-річний чоловік О. Вдовцов.
Голодомори в Україні: Одеська область: 1921–1923,1932–1933,1946–1947. Дослідження, спогади, документи. Одеса, 2007. С. 284.
В УСРР зареєстровано 923 виступи селян, враховуючи «волинки», які супроводжувалися виходом із колгоспів. «Волинки» на ґрунті голоду проходили перед органами влади із закликами переходу кордону Румунії та проханнями про допомогу в румун.
Трагедия советской деревни: коллективизация и раскулачивание: Документы и материалы. 1927–1939: В 5 т. Москва, 2001. Т. 3. Конец 1930–1933 гг. С. 421.
Лист Й. Сталіна до А. Кагановича та В. Молотова. Зазначив, що справи з Україною погані. Висловлювалася думка про необхідність заміни генерального секретаря ЦК КП(б)У С. Косіора А. Кагановичем, «оскільки інших кандидатур не було». Голова Наркомпостачу СРСР А. Мікоян характеризувався як керівник, що не підходив не тільки для України, а й для Наркомпостачу як «безрукий і неорганізований “агітатор”». Водночас підкреслювалася недоцільність термінової поїздки Кагановича на Україну через небезпеку ослабити ЦК ВКП(б). Щодо В. Чубаря висловлювалася думка, що його варто залишити і поспостерігати, як він працюватиме.
Сталин и Каганович. Переписка. 1931–1936 гг. Москва, 2001. С. 225.
Харків. Постанова політбюро ЦК КП(б)У про повернення натуральної продовольчої та насіннєвої позики колгоспами і радгоспами навесні 1932 р. Встановлено розмір позики, яка мала повертатися, в розмірі 132 700 тис. т із розподілом по областях: Вінницькій – 16 200 т, Київській – 31 500 т, Харківській – 29 300 т, Дніпропетровській – 17 500 т, Одеській – 27 750 т, Донецькій – 8500 т, АМСРР – 2 тис. т. Накреслено заходи забезпечення своєчасного надходження позики, зокрема, вручення колгоспам списків боржників не пізніше 25 липня.
Голод 1932–1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів. Київ, 1990. С. 208.
Лист білоруських робітників до ЦК КП(б)У про голод в Україні. Повідомлялося про масовий наплив голодних українських селян до міст Білорусії: «Всюди сила-силенна голодних обірваних українців, які валялися по вулицях містечок Жлобін, Гомель, Бахмач, Бихат, Магімт, Орша, Мінськ, Сіроціно». Висловлювалося здивування з того, що «в гірші роки Україна годувала Білорусь», а преса не повідомляла про український голод. Пропонувалося надати допомогу голодуючим українцям організованим порядком.
Голод 1932–1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів. Київ, 1990. С. 209.