30 червня 2022 року відбулася онлайн-презентація збірника матеріалів V Міжнародної науково-практичної конференції «Інтердисциплінарні підходи у дослідженні Голодомору-геноциду», організована Інститутом дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду. У заході взяли участь понад дослідників-фахівців різних галузей, що досліджують тему Голодомору 1932–1933 рр., зокрема, паралелі між політикою комуністичного тоталітарного режиму й сучасною війною Росії з метою знищення української нації.

До збірника увійшли україно-, англо- і польськомовні доповіді 34 дослідників, серед яких є як провідні фахівці, так і молоді дослідники. Представлені дослідження присвячені Голодомору 1932–1933 рр., а також масовому штучному голоду 1921–1923 рр. та іншим проявам злочинної політики комуністичного режиму СРСР щодо України. Головна увага зосереджена на витоках, механізмах здійснення та наслідках організованого більшовиками геноциду української нації. Колоніально-репресивна та геноцидна політика Москви щодо України розглянута у широкій історичній ретроспективі, показано її тяглість та послідовність упродовж 1921–2022 рр. Видання розраховане на освітян, істориків, політологів, правників та усіх, хто цікавиться історичним минулим України.

«Поява матеріалів V Міжнародної науково-практичної конференції стане важливим історіографічним фактом не лише таких поважних інституцій, як Національний музей Голодомору-геноциду та Інституту дослідження Голодомору, а всієї вітчизняної науки», – підкреслив на презентації рецензент збірки завідувач кафедри історії України Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, доктор історичних наук,  професора, академік НАН ВО України Анатолій Філінюк. Він, зокрема, висловив переконання , ознайомлення з текстом наукового видання дозволяє скласти цілісне уявлення про реальне прирощення нових знань про трагічні сторінки нашого минулого, про об’єктивну необхідність збереження національної пам’яті про масові жертви українського народу та історичні уроки, які слід враховувати як нині, так і в майбутньому. Це стосується багатьох аспектів Голодомору 1932–1933 рр. Бо ж у науковому збірнику йдеться про штучність і масовий  характеру голоду 1921–1923 і 1932–1933 рр., про злочинність політики комуністичного режиму СРСР щодо України, а головне зосереджується увага на витоках, механізмах здійснення та наслідках організованого більшовицькою владою геноциду української нації.

Директорка Інститут дослідження Голодомору, докторка історичних наук Світлана Маркова відзначила, що очолюваний нею Інститут спільно з партнерами фундували майданчик, де науковці на щорічних конференціях обмінюються результатами своїх досліджень, новими концепціями та прагнуть торувати шляху до перемоги. Вона нагадала, що Інститут, створений у 2018 р., став першою державною інституцією, яка займається комплексним дослідженням злочину Голодомору-геноциду, масових штучних голодів 1921–1923 рр.; 1946–1947 рр. і, нажаль, геноцидом ХХІ ст.

«Робота Інституту є актуальною і набуває важливості у дні російсько-української війни. Коли ми, співробітники Інституту, писали про мільйони українців, котрих комуністичний тоталітарний режим убив, знищив, стратив, змусив страждати, до кінця не усвідомлювали, що «непокаране зло» знову буде жорстоко вбивати, нівечити українців у своїй державі, на своїй землі. Співробітники Інституту, які добре вивчили механізми геноцидної політики Кремля, сьогодні чітко усвідомлюють, що з ворогом, який прийшов нас знищити, домовлятися неможливо. Науковці Інституту пропонують шляхи дослідження злочинів совєцької доби з метою «щеплення» від совєцького минулого», – сказала С. Маркова.

Вона переконана, що оприлюднення матеріалів стане додатковим поштовхом як для розвитку наукових досліджень, так і усвідомлення українським суспільством свого правдивого минулого, подолання трансгенераційних травм спричинених комуністичним тоталітарним режимом, усвідомлення величі та цивілізаційної місії української нації.

Кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду, доцент кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Львівського національного університету імені Івана Франка Андрій Козицький розкрив історію інтердисциплаінарних студій у світі у ХХ–ХХІ століттях та картину використання цього підходу до вивчення проблеми Голодомору-геноциду. «Ми бачимо справжню тяглість у політиці Кремля щодо України, бо ми маємо усвідомлювати, що плани знищення України сьогодні створюються у тих самих кабінетах, в яких створювалися плани і Голодомору-геноциду 1932–1933 років, і штучного голоду 1921–1923 років. На щастя сьогодні світ вже не є байдужим спостерігачем цих процесів, цього разу нелюдські жахливі плани Кремля не вдаються, а Україна стане вістрям виконання історичної місії покарання і засудження комунізму», – сказав дослідник. А. Козицький відзначив як велику історичну несправедливість відсутність симетрії в оцінках нацизму і комунізму: якщо перший засуджений, то з другим і досі фліртує чимало інтелектуальних середовищ.

Докторка історичних наук, професорка Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського Ганна Капустян розкрила процес відходу від НЕПу і запровадження командно-репресивної системи управління наприкінці 1920-х рр.

Кандидат історичних наук,  провідний науковий співробітник Інституту дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду Роман Подкур проаналізував гостро дискутоване з поч. 1990-х рр. науковцями питання суті радянської доби в Україні: чи це була радянська окупація, чи це була легітимація радянської влади на теренах радянської України.  Науковець підкреслив, що російсько-українська війна позбавляє необхідності оглядатися на політику, і висловив переконання в окупаційному її характері з огляду на політику, які більшовицький центр реалізовував в Україні. Він вказав на низку малодосліджених аспектів Голодомору, зокрема на питання його антропології. «За великим рахунком, те, що пророблене зараз Інститутом дослідження Голодомору і що є у підсумках конференції, свідчить, що у нас є величезний потенціал для дослідження», сказав він.

Провідний науковий співробітник Інститут дослідження Голодомору, кандидат історичних наук А. Іванець розповів про паралелі у використанні судово-каральних органів тоталітарним СРСР і неототалітарною Росією як елементу механізму замовчування Голодомору-геноциду 1932–1933 рр. і агресивної геноцидної війни проти Україні, яку зараз веде РФ. Як це діяло на мікрорівні в часи комуністичного режиму дослідник показав на прикладі справи студента Ніжинського педінституту М. Омерди, який був засуджений у 1935 р. у тому числі за розповіді «про жахи голоду». А. Іванець нагадав, що сучасна Росія забороняє застосовувати навіть саме поняття війна до своїх злочинних широкомасштабних збройних дій в Україні. На початку березня держава-агресор запровадила спеціальну статтю у карний кодекс “за дискредитацію збройних сил”, яка стала дієвим інструментом переслідування людей за антивоєнну позицію. Лише у тимчасово окупованому Криму правозахисники виявили на кінець червня вже понад 40 випадків судових репресій з використанням цієї статті.

Завідувач відділу історичних досліджень Голодомору-геноциду Інституту дослідження Голодомору, професор, доктор історичних наук Дмитро Білий висвітлив процес освоєння Кубані українцями, кубансько-українські зв’зки у період війн і революцій, створення і функціонування на Кубані українських інституцій у 1920-х – на поч. 1930-х рр. Науковець наголосив, що у 1932–1933 рр. починається у повному вимірі геноцид українців Північнокавказького краю (знищення фізичне, виселення, ліквідація національних установ тощо), що призвело до катастрофічного результату ­– частка українців серед мешканців регіону зменшилася у 1926 р. і 1937 р. з 36% до 4%. «Бачимо всі ознаки геноциду, ми не повинні про це забувати», підкреслив він.

Докторка історичних наук, доцентка, професорка кафедри історії України та правознавства Криворізького державного педагогічного університету, провідна наукова співробітниця Інституту дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду Наталія Романець наголосила, що значна частина західних, російських і навіть українських дослідників намагаються представити Голодомор як виключно трагедію села, а насправді голод вирував також у містах. Зокрема, вона навела документ про те, протягом п’яти місяців на заводі Петровського у Дніпропетровську було зафіксовано 10 випадків смертей від голоду. Н. Романець вважає перспективним дослідження теми голодування в містах у 1932–1933 рр.

Н. Романець і кандидатка історичних наук Наталія Петрова запропонували Міністерству освіти та науки України переглянути навчальні програми з метою збільшення кількості годин для викладання історії України у середніх школах, повернути викладання історії України – у формі поглиблених спеціалізованих курсів – у закладах вищої освіти,  а також ініціювати внесення змін у законодавство України щодо обов’язкового вивчення поглиблених спеціалізованих курсів  з історії України (або історії української державності) у вищих навчальних закладах.

Н. Петрова також пропонує перекласти збірку матеріалів конференції англійською мовою, оскільки є запит за кордоном на знання про геноцид української нації.

Довідково. V Міжнародна науково-практична конференція «Інтердисциплінарні підходи у дослідженні Голодомору-геноциду» відбулася в Інституті дослідження Голодомору 25 листопада 2021 року (з використанням online-формату). Переглянути презентацію збірника конференції можна на фейсбук-сторінці Інституту.

Прес-служба

Інституту дослідження Голодомору

Національного музею Голодомору-геноциду