Витяг із резолюції III Всеукраїнської конференції КП(б)У про підсумки весняної посівної кампанії, хлібозаготівельну та збиральну кампанії і завдання організаційно-господарського зміцнення колгоспів

Витяг із резолюції III Всеукраїнської конференції КП(б)У про підсумки весняної посівної кампанії, хлібозаготівельну та збиральну кампанії і
завдання організаційно-господарського зміцнення колгоспів 6–9 липня 1932 р.

III. ХЛІБОЗАГОТІВЛІ ТА ЗБИРАННЯ ВРОЖАЮ
1. Встановлений для України план хлібозаготівель в 356 млн пудів по
селянському сектору конференція приймає до безумовного виконання.
Незважаючи на недосів зернових і на ряд інших труднощів, Україна має всі
можливості успішно виконати план хлібозаготівель, значно зменшений проти
минулого року. Для цього треба ґрунтовно поліпшити роботу районних і
сільських партійних організацій, зосередити увагу ЦК КП(б)У і обкомів на
керівництві районами і колгоспами.
Щоб успішно впоратися з хлібозаготівлями та зі справою організаційно-
господарського зміцнення колгоспів, партійна організація повинна
якнайрішучіше і нещадно викривати опортуністів, капітулянтів та скигліїв, що
вбачають причину труднощів і ускладнень цього року на Україні у великих
темпах, у великих завданнях, які вони заздалегідь вважають за шкідливі і
нездійсненні. Ці опортуністи, капітулянти і скиглії, що відбивають ідеологію
куркульства, своєю розкладницькою роботою тягнуть нас до капітуляції перед
класовим ворогом замість більшовицької мобілізації всіх сил партії, комсомолу,
колгоспних мас на боротьбу за подолання всіх труднощів, за остаточну
перемогу соціалізму на селі.
2. Цього року аж ніяк не можна в будь-якій мірі повторювати торішню
практику стихійно-зрівнялівського розподілу плану хлібозаготівель без
врахування становища в кожному районі, в кожному колгоспі.
Під час розподілу плану по колгоспах треба рішуче провести принцип: чим
краще господарює колгосп, чим більшого врожаю він добився, чим краще
зібрав свій урожай, тим більший фонд повинен лишатися в розпорядженні
колгоспу. Для цього треба найрішучіше засудити встановлення будь-яких
загальних норм споживання, практику складання «балансів» як таку, що
неминуче спричиняє повернення до торішньої зрівнялівки.
До кожного колгоспу треба застосувати індивідуальний підхід, зважаючи на
його особливості і становище.
Щоб встановити план по районах, обкоми повинні якнайпильніше перевірити
дані про врожай. Розбивати в районі план хлібозаготівель по колгоспах і в
частині одноосібників, по селах повинна спеціальна комісія райвиконкому на
чолі з головою РВК, за участю представника колгоспу щодо колгоспного плану,
а щодо плану села – за участю представника сільрад.
3. Визначаючи план хлібозаготівель для одноосібних господарств, треба
виходити з того, що одноосібні господарства повинні відповідно здавати не
менше, ніж здають сусідні колгоспи, не допускаючи в той же час давання
одноосібникам нездійсненних завдань, не допускаючи перегинів, що були

минулого року.
4. Збирання врожаю є найвідповідальнішою частиною сільськогосподарських
робіт, від правильної організації якої великою мірою залежить остаточний
наслідок сільськогосподарського виробництва – кількість і якість зібраного
хліба.
Враховуючи надзвичайно негативний досвід минулого року (Лепетиський,
Каховський, Н. Сірогозький, Білозерський, Троїцький та інші райони),
конференція вважає, що під час збиральної кампанії цього року головну увагу
треба спрямувати на боротьбу з втратами, – це є найважливішою умовою
успішного виконання плану хлібозаготівель цього року. В цьому напрямі
необхідно здійснити такі заходи:
а) треба швидко зібрати хліб з таким розрахунком, щоб не допустити втрат
внаслідок перестою, осипання зерна. Для цього слід заздалегідь розрахувати
засоби збирання (комбайни, снопов’язалки, лобогрійки, коси та ін.) для того,
щоб ті ділянки, які треба збирати простими знаряддями, були скошені
своєчасно, за кілька днів до остаточного вистигання. Для комбайнів залишити
тільки ту кількість, яку, безумовно, можна зібрати цими машинами. Залежно від
наявності знарядь встановити черговість по ділянках, культурах і максимально
короткі строки збирання. Можливу нестачу машин треба перекрити кращою
організацією робіт, цілковитим використанням всієї наявної робочої сили в
колгоспах і організаційною допомогою з наявних сил районів;
б) увесь скошений хліб, за невеликим винятком, що надходить безпосередньо
до молотарки, треба обов’язково заскиртувати. В цьому слід виходити з
можливості найнесприятливішої погоди для того, щоб максимально зберегти
хліб від псування. На скиртування з перших днів збирання треба кинути всю
живу тяглову силу;
в) необхідно організувати швидку і старанну молотьбу. Нічну молотьбу, а
також молотьбу вогкого хліба треба заборонити. Молотарки повинні робити
безперебійно від зорі до зорі. При хорошій організації молотьби за цих умов
буде забезпечений досить швидкий обмолот і уникнено втрат хліба. Водночас
на молотарках треба організувати постійний і надійний облік та контроль, щоб
уникнути розкрадання хліба;
г) провести масову роботу проти тенденцій хижацького передчасного
скошування і розтаскування скошеного хліба, які є в ряді районів. Партійні,
радянські організації повинні підняти колгоспні маси на боротьбу з
куркульськими та рвацькими елементами, що завдають істотної шкоди
колгоспам розкраданням та винищуванням урожаю;
д) особливо треба виділити райони з великою площею посівів, де створюється
загроза великих втрат під час збирання. Таким районам області і ЦК повинні
подавати окрему допомогу машинами, тракторами тощо.
5. Конференція констатує, що радгоспи України значно поліпшили свою роботу
проти минулого року, успішно провівши посівну кампанію і подавши велику
допомогу колгоспам. Тепер є всі дані забезпечити в цьому році підвищене

збирання врожаю в радгоспах, що залежатиме від того, як старанно радгоспи
організують збиральну кампанію, боротьбу з втратами і зуміють повністю
використати все своє технічне озброєння.
6. Для кращої організації збиральної кампанії в тих колгоспах, де постійних
бригад ще немає, треба негайно організувати на весь період збиральної кампанії
постійні бригади, за якими закріпити певні ділянки і поля. Для кожної ділянки,
виходячи з попередньої оцінки врожаю, слід встановити кількісне завдання
щодо збирання. Оцінку бригад треба провадити залежно від того, наскільки
старанно і справно бригада зуміє провести збирання, скиртування та обмолот
хліба і інших культур на своїх ділянках залежно від виконання завдання. За
зібрану понад завдання кількість бригада повинна дістати відповідну надбавку
на трудодень, а за невиконання – збавку.
7. Конференція вважає потрібним рішуче ліквідувати ті ненормальності, коли
гроші за зданий хліб видавали з великою затримкою, коли МТС і відділи банку,
часто навіть без відома колгоспу, провадили відрахування на різні платежі.
МТС відраховують за погодженням з колгоспом лише ту частину боргів, що
належить за обслуговування колгоспу, і то не відразу, а календарним порядком,
в міру здавання хліба. Інші платежі (сільгоспподаток, борги банкові тощо)
колгоспи провадять безпосередньо.
8. Щодо одноосібників категорично заборонити застосування всіляких
примусових заходів під час збирання врожаю, наприклад так звані червоні токи,
примусову супрягу тощо. Зобов’язати районні організації, коли цього захочуть
самі одноосібники, поділяти площу озимих і ярих культур, що їх засівали
одноосібники, єдиним масивом. Водночас забезпечити одноосібним
господарствам не пізніше як 15 липня відведення земельних ділянок під посів
озимини.
9. Взяти до неухильного керівництва, що безборонну торгівлю хлібом, за
постановою ЦК і уряду, можна провадити тільки після 15 січня, тобто після
виконання плану хлібозаготівель.
10. Одним з найважливіших завдань партійних організацій є мобілізація товарів
широкого споживання і швидке доведення товарів широкого споживання до
села, що має виключно велику політичну і господарську вагу. Радянська
торгівля успішно розвиватиметься, якщо ми приділимо максимальну увагу
виробництву товарів широкого споживання, їх мобілізації для села і швидкому
перекиданню, що є бойовим завданням партійних організацій. Водночас треба
звернути увагу на роботу споживчої кооперації, яка є основним каналом
доведення товарів широкого споживання до села.

Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і
пленумів ЦК. 1918–1941. – Київ, 1976. – Т. 1. – С. 750–752.

Публікується за: Голодомор 1932–1933 років в Україні: документи і матеріали /
Упоряд. Р.Я. Пиріг; Ін-т історії України. – Київ: ВД «Києво-Могилянська
академія», 2007. – С. 232–235.