Метою дослідження є з’ясування наукової і службової біографії демографа Арсена Хоменка, простеження його життєвого вибору й аналіз гіпотетичних прогнозів щодо кількості населення України на 1937 р. Методологія — наукові методи історичного дослідження (хронологічний, типологічний, структурно-функціональний, біографістики). Встановлено, що прогноз А. Хоменка загальної кількості населення у 1937 р. (35,6 млн) був науково достовірним, але внаслідок Голодомору реальна цифра становила 27,9 млн осіб.
Отже, Україна зазнала втрат у 7,7 млн осіб. Історично-демографічний аналіз загальних втрат сільського населення дає іншу цифру — 8,5 млн осіб за 1932–1936 рр.
Ключові слова: Арсен Хоменко, статистика, жертви, втрати, демографія. Історична постать українського демографа Арсена Петровича Хоменка недостатньо висвітлена істориками і демографами.
У 1920-х рр. він друкував чимало науково-прикладних статей стосовно актуальних статистично-демографічних явищ розвитку радянської України. Він народився 27 червня 1891 р. у славетному місті Батурин Чернігівської губернії. Його батьки, що «мали ознаки дворянського походження», віддали сина до Черкаської гімназії (1901–1909), згодом він самотужки навчався на фізико-математичному (1909–1911) і правничому (1911– 1913) факультетах Університету cв. Володимира у Києві [8, арк. 37]. За революційну діяльність його було звільнено із студентських лав без права поновлення. Учасник Першої світової війни, прапорщик, командир роти 124-го Воронезького полку, він був поранений, а після лікування у шпиталі демобілізувався з війська у грудні 1916 р. Завершив навчання у Харківському університеті, володів німецькою, французькою, польською, російською, писав власні праці українською та російською мовами.
Буремні революційні події 1917 р. не оминули А. Хоменка, швидше, він сам пристав до них. У 1918 р. він записався до партії українських есерів (боротьбистів), служив у війську Симона Петлюри (лютий–вересень 1919 р.), потрапив до армії Денікіна, але «втік з фронту» через неприйняття ідеї «єдиної і неподільної Росії» [8]. Військові походи продовжив у Червоній армії Південно-Західного фронту (січень– березень 1920), а далі влаштувався на мирну роботу в Харківському статистичному бюро [2, арк. 105].
Майже 15 років його службово-посадової і науково-прикладної діяльності сповнені драматичних і трагічних колізій: опанування статистичного ремесла в апараті ЦСУ УСРР (1921–1925), особиста участь в організації Всесоюзного перепису населення 1926 р. на території УСРР, опрацювання його матеріалів та підготовка статистично-аналітичних праць, виокремлення соціально-національної складової статистики (1926–1929), критична оцінка класичних методів демографічних досліджень, обґрунтування гіпотетичного прогнозу руху населення наприкінці другої п’ятирічки, здобуття професорського звання і заслуг в експертно-номенклатурному середовищі, публічне каяття і пошук соціально-демографічного оптимуму (1930–1935), поневіряння безробітного професора-демографа, арешт, допити, вирок і страта (1936–1939).
Кожний з етапів його життя спокушав вибором номенклатурного зростання, але професійне перемагало суто кар’єрне. 31 травня 1922 р. А. Хоменка арештували органи ДПУ УСРР. Колишнього боротьбиста могли б покарати, але за нього заступилися працівники Харківського статбюро, позаяк «без нього ж робота зупиняється» [2, арк. 105]. Можна було б покинути Україну, але тоді до неї поверталися М.С. Грушевський, решта «поворотівців» і розчарованих «зміновіхівців».
У 1923 р. А. Хоменко першим намагався показати соціально-демографічні наслідки ленінського людомору 1921–1922 рр., упорядковував і друкував відповідні статистичні розрахунки. Уже тоді писав, що «найбільшою хибою державної статистики є недостача відомостей про природний рух населення» [1, с. 26]. У 1926 р., підсумовуючи катастрофічний вплив голоду 1921–1922 і 1924 рр., учений і статистик-практик пов’язав «смертність українського населення» з «умовами соціально-гігієнічної обстановки, санітарного побуту і економічних взаємовідносин» [5, с. 101].
Демограф А. Хоменко застерігав від можливих «статистично-математичних маніпуляцій над матеріалами», віддавав належне реальній «побудові таблиць смертності», але вважав «так звані загальні і спеціальні коефіцієнти смертності» відносними, надто умовними і «доволі грубо вирахуваними». Він закликав колег ставитись обережно до цієї «недосконалої зброї». Наприклад, «загальний коефіцієнт» мав ефект показника «сили» смертності, але за умов сталої кількості наявного населення. Він піддав сумніву матеріали Всесоюзного перепису населення 1926 р., до розробки яких українських статистиків не допустили. Наприкінці 1920-х рр., володіючи наявною демографічною статистикою, він вказав на щорічне зменшення рівня народжуваності, а відтак на цілком можливе зростання смертності. У 1929–1931 рр., судячи з листування начальника ЦУНГО СРСР В. Осинського з урядом, спостерігалося зменшення темпів народжуваності у містах на 15 %, а у селах — на 24 % [4, арк. 3].
У 1930 р. завідувача демографічного відділу ЦСУ УСРР А. Хоменка звільнили з роботи, нагадавши йому про його політичне минуле і «націоналістичні збочення». Однак професіоналізм брав гору, відтак, підкреслюючи недоліки радянської демографічної статистики, він був змушений «будувати гіпотези за тим саме принципом, що його взагалі додержують економісти та соціологи, розробляючи аналогічні проблеми: відшукавши закономірність у динаміці явищ, знаходять формулу, що найстисліше й найближче відповідає цій закономірності» [7, с. 43].
У 1935 р., коли масово арештовували колишніх боротьбистів, А. Хоменко мав необережність заявити про деструктивний вплив колективізації на зростання дитячої смертності [6, с. 92, 94]. Його доленосний вибір полягав у постійному когнітивному змаганні з власними почуттями, усталеними духовними цінностями і політичними уподобаннями, але йому доводилося жити у реальному світі. Власне, його методика діалектичного поєднання «емпірично конкретного коефіцієнту» і «гіпотетичного» лише підтверджують об’єктивність вибору. Українська демографічна наука кінця 1920-х—початку 1930-х рр., враховуючи недоліки загсівської статистики, використовувала гіпотетичні прогнози перспективного руху населення.
У 1927 і 1932 рр. їх також використовував А. Хоменко. Опираючись на класичні демографічні методики, учений вибудував динамічні ряди темпів народжуваності і смертності упродовж другої сталінської п’ятирічки, і тому очікував 35,6 млн осіб в УСРР у 1937 р. [7, с. 48] У 1927 р. він вважав головним критерієм прогнозування «реальну дійсність», зафіксовану демографічним переписом населення 1926 р. Попередні підсумки всесоюзного перепису населення 6 січня 1937 р., за доповідною запискою начальника УНГО УСРР О. Асаткіна, виявили 27,9 млн осіб за телефонограмами статистичних бюро [9, арк. 24]. Отже, проста арифметична дія (35,6 відняти 27,9) засвідчує дивний «недооблік» — 7,7 млн осіб.
Деструктивний вплив Голодомору очевидний, а «формула Хоменка» (різниця між «гіпотетичним» прогнозом і «емпіричним» показником згідно з переписом) є цілком реальною. Історично-демографічна оцінка кількості жертв Голодомору відрізняється від суто демографічних розрахунків. Історик повинен опиратися на репрезентативні і достовірні джерела: архівні документи, службово-відомчу статистику, офіційні статистичні довідники, матеріали класичних переписів, інформацію податкових органів Наркомфіну, особові фонди.
Демографічна наука і практика оперує власними методиками, використовує загальні і спеціальні коефіцієнти народжуваності і смертності, які мають колосальний пізнавальний ефект за наявності системної та вичерпної загсівської статистики (реєстрація померлих, народжених, шлюбів, розлучень тощо). Однак у 1932–1933 рр. більше третини померлих в Україні селян не були зареєстровані ЗАГСами, тому і не потрапили до реєстрів та метричних книг. Яку динаміку вони мають заповнити? У доповідній записці від 15 січня 1937 р. О. Асаткін наголошував, що «…попередні підсумки перепису 1937 р. виявились меншими підсумків 1926 р.» [9, арк. 24]. Він знав про катастрофічні наслідки голоду, писав про них ще у квітні 1935 р. Організаторів перепису населення 1937 р. та групу українських демографів репресували, а в архівно-кримінальних справах постійно згадували цифру 35 млн осіб [3, арк. 91], тобто прогноз, якому не судилося збутися, тому що втрутився Голодомор.
Заслуга А. Хоменка полягала у його гіпотетичному прогнозі соціально-демографічних змін упродовж 1932–1937 рр. Він не мав доступу до матеріалів перепису 1937 р., тому що не працював в установах державної статистики, але і попередні підсумки лишалися таємницею. Наявність демографічної статистики, архівних службово-відомчих матеріалів, які вдалося виявити за останні кілька років, створює можливість для встановлення порайонних відсотків втрат сільського населення, а тоді й загальної кількості жертв Голодомору. Демограф А. Хоменко вважав метод гіпотетичного прогнозу цілком можливим, а його висновки прийнятними, якщо порівняти їх з «реальною дійсністю».
Опираючись на статистично-демографічні джерела (офіційну і службово-відомчу статистику), а також дотримуючись застережень і порад А. Хоменка стосовно неприпустимості «математичної маніпуляції», нам вдалося відтворити динаміку кількісних змін сільського населення у районах 7 областей УСРР та АМСРР. Методика дослідження викладена у монографії, яку уже завершено та підготовлено до друку, тому обмежимося лише загальним оглядом та отриманими висновками. Таблиці динамічних змін були складені по кожному району в адміністративно-територіальних межах областей. Вони мають чотири опорні дати (1932, 1933, 1936, 1937 рр.), а в окремих областях 1934 і 1935 рр. (Вінницька). Реконструкція кількісних змін населення стосується двох хронологічних періодів: 1932–1936 і 1932–1937 рр.
Статистичні підрахунки здійснено за відповідними формулами для встановлення пересічного відсотку втрат (змін) населення у кожному районі, а також пересічного відсотку втрат серед сукупності — сільського населення області. Простежено зміни у кожному району у межах хронологічних рамок: відношення (числа) кількості населення району у 1932 р. до його статистичної наявності у 1936 р., а також 1932 р. і січня 1937 р. Встановивши пересічний відсоток втрат населення у сільських районах кожної області та загалом в УСРР, ми виявили загальну кількість втрат упродовж 1932–1936 рр. — 8,5 млн осіб, а для співвідношення 1932 і 1937 рр. — 7,4 млн осіб. Вражає кількість районів «зразка» 1932 р., у яких порівняно з червнем 1936 р. відбулося відсоткове зменшення відправної кількості населення. Прогнози демографів 1930-х рр. (А. Хоменка, М. Птухи, К. Воблого та інших), якщо взяти до уваги відношення чисел зазначених років, не були їхньою інтелектуальною фантазією.
Список використаних джерел:
- А.Х. Природній рух сільського населення України (По даним весняного опросу 1923 року). Статистичний Бюлетень. 1923. № 20. С. 24–27.
- Галуз. держ. архів Служби безпеки України, м. Харків. Спр. 024212. Т. 1. Арк. 105.
- Галуз. держ. архів Служби безпеки України. Ф. 6.. Спр. 43187-фп. Т. 1. Арк. 91.
- Рос. гос. архив соц.-полит. истории. Ф. 82. Оп. 2. Д. 538. Л. 3–4.
- Хоменко А. К вопросу об эволюции смертности на Украине. Профилактическая медицина. 1926. № 10. С. 101–112.
- Хоменко А. Темпи спадання дитячої смертності в УСРР на початку першої п’ятирічки. Профілактична медицина. 1935. № 8–9. С. 89–96.
- Хоменко А. Людність УСРР у перспективному обчисленні. Профілактична медицина. 1932. № 11–12. С. 41–52.
- Центр. держ. архів вищих органів влади та управління України. Ф. 539. Оп. 16. Спр. 545. Арк. 37.
- Центр. держ. архів громад. об’єднань України. Ф. 1. Оп. 20. Спр. 7163. Арк. 24.
References:
- A. Kh. (1923). Pryrodnii rukh silskoho naselennia Ukrainy (Po danym vesnianoho oprosu 1923 roku). Statystychnyi Biuleten. (20). [In Ukrainian].
- Branch State Archives of the Security Service of Ukraine in Kharkiv, file 024212, volume 1, sheet 105. 3. Branch State Archives of the Security Service of Ukraine, fund 6, file 43187-фп, volume 1, sheet 91.
- Russian State Archives of Social and Political History, fund 82, inventory 2, file 538, sheets 3–4.
- Khomenko, A. (1926). K voprosu ob evoliutsiyi smertnosti na Ukrayine. Profilakticheskaia meditsyna. (10), 101–112. [In Russian].
- Khomenko, A. (1935). Tempy spadannia dytiachoi smertnosti v USSR na pochatku pershoi piatyrichky. Profilaktychna medytsyna. (8–9).[in Ukrainian].
- Khomenko, A. (1932). Liudnist’ USSR u perspekyvnomu obchyslenni Profilaktychna medytsyna. (11–12). [In Ukrainian].
- Central State Archives of Supreme Authorities and Governments of Ukraine, fund 539, inventory 16, file 545, sheet 37.
- Central State Archives of Supreme Authorities and Governments of Ukraine, fund 1, inventory 20, file 7163, sheet 24.
- Marochko, Doctor of History, professor Institute of History of Ukraine of National Academy of Sciences of Ukraine Kyiv, Ukraine DEMOGRAPHIST ARSEN KHOMENKO: SACRIFICIAL CHOICE OF FATE The aim of the research is to study the scientific and professional biography of Arsen Khomenko, his life choice and analysis of hypothetical prognosis of the Ukrainian population for 1937. The methodology includes general historical methods (chronological, typological, structural and functions, biographical). It is shown that Arsen Khomenko’s prognosis of the general population for 1937 (35.6 million people) was scientifically accurate, but because of the Holodomor, the real number was 27.9 million people. Therefore, Ukraine suffered losses of 7.7 million people. Historicaldemographical analysis of the general losses of the rural population gives another number — 8.5 million people during 1932–1936. Key words: Arsen Khomenko, statistics, victims, losses, demography.
Друкується за: Марочко В. Демограф Арсен Хоменко: жертовний вибір долі. Проблема екзистенційного вибору під час Голодомору-геноциду : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (20 листопада 2019 р.). Київ : видавець Мельник М.Ю., 2020. С.187-194.